Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.   Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

2.   Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

За результатами перевірки Гнатівим А.Я. 07 серпня 2024 року складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурора
Колоші О.В., який того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії взяли участь прокурор Колоша О.В. та представник скаржника – Особа 1.

3.   Зміст дисциплінарної скарги 

Під час засідання Комісії прокурор Колоша О.В. погодився з висновком щодо відсутності в його діях дисциплінарного проступку та підтримав пояснення, надані ним під час здійснення перевірки у дисциплінарному провадженні. Додатково зазначив, що на теперішній час за його апеляційною скаргою здійснюється апеляційний перегляд виправдувального вироку стосовно
Особа 2, задоволено клопотання про допит свідків та повторне дослідження доказів, а тому вказаний вирок наразі не набрав законної сили. Щодо кримінального провадження № (конфіденційна інформація) зазначив, що ним надано вказівки в первинному кримінальному провадженні, які були направлені на встановлення осіб, які могли бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, а також на встановлення та зібрання інших доказів, а тому він не вважав за необхідне надавати повторні вказівки у виділеному провадженні. Ним ініційовано питання відсторонення слідчого, надано доручення оперативному підрозділу на перевірку обставин оперативним шляхом.

Згідно з частиною першою та другою статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

За загальним правилом, наведеним у частині першій статті 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Відповідно до частини першої статті 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Згаданими нормами закону встановлено межі дисциплінарного провадження з метою убезпечення прокурорів від впливу на них і створення перешкод при здійсненні ними своїх повноважень відповідно до вимог КПК України, що є гарантією самостійності прокурорів у своїй процесуальній діяльності та невтручання осіб без законних на те повноважень.

Водночас положеннями абзацу 2 частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Визначення дисциплінарного провадження наведено у частині першій статті 45 Закону України «Про прокуратуру» – як процедури розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Частиною першою статті 43 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Частиною 3 вищезгаданої статті Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов’язків.

Комітет Міністрів Ради Європи, Венеційська комісія, Консультативна рада європейських прокурорів у численних документах, які стосуються відповідальності прокурора за постановлення виправдувальних вироків, зазначили, що така відповідальність може мати місце тільки, якщо прокурором допущено грубе порушення службових обов’язків, а не будь-які порушення норм законодавства, які стали, зокрема, причиною неприйняття судом доказів обвинувачення та виправдання обвинуваченого.

Відповідно до спільного висновку Директорату з прав людини (DHR) Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи та Європейської Комісії «За демократію через право», Закон має виключати можливість того, що виправдання особи, проти якої прокурор висунув обвинувачення, може призвести до дисциплінарного провадження стосовно цього прокурора, якщо тільки обвинувачення не було висунуто з грубої недбалості або зі злочинним наміром.

Пунктом 21 Керівних принципів, що стосуються ролі осіб, які здійснюють судове переслідування, прийнятих восьмим Конгресом ООН з попередження злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня –              7 вересня 1990 року), передбачено, що провадження про накладення дисциплінарних стягнень на осіб, які здійснюють судове переслідування, ґрунтуються на законі чи нормативних актах. Скарги на осіб, які здійснюють судове переслідування, у яких стверджуються, що вони своїми діями явно порушили професійні стандарти, невідкладно й неупереджено розглядаються згідно з відповідною процедурою.

Вимогою Закону України «Про прокуратуру» щодо змісту дисциплінарної скарги є зазначення скаржником конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Дисциплінарному проступку, як і будь-якому противоправному діянню, притаманна визначена єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризують такі елементи, як протиправне діяння (бездіяльність), можливі шкідливі наслідки, причиновий зв’язок між діянням і шкідливими наслідками, а також час і місце діяння. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

Пунктом 62 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (зі змінами), визначено, що Комісія не може прийняти рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.

Статтею 94 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Частиною третьою статті 370 КПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Пунктом 11 наказу Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року
№ 309 (далі – Наказ № 309) «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» передбачені обов’язки прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.

Пунктом 22 Наказу № 309 встановлено обов’язки старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.

У пунктах 21-25 Наказу № 309 передбачено обов’язки та права прокурора у судовому провадженні.

Оцінивши діяльність прокурора Колоші О.В. на предмет відповідності наведеним вимогам Комісія дійшла висновку про наявність порушень ним приписів чинного законодавства, що обґрунтовано наступним.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Колоші О.В. відкрито у зв’язку з можливим неналежним виконанням чи невиконанням службових обов’язків.

Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, у рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків.

Згідно з усталеною практикою Комісії, дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про прокуратуру» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Підставою для юридичної відповідальності прокурора – процесуального керівника є винесення ним незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень, вчинення незаконних дій, бездіяльність, неналежне реагування на скарги учасників процесу, потурання порушенням закону з боку осіб, на яких поширюються його процесуальні повноваження.

Нормами закону встановлено межі дисциплінарного провадження з метою убезпечення прокурорів від впливу на них і створення перешкод при здійсненні ними своїх повноважень відповідно до вимог КПК України, що є гарантією самостійності прокурорів у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, заборонено.

За таких обставин, Комісія також не може надавати оцінку діянням прокурора в межах кримінального процесу без відповідного рішення суду, яким встановлено порушення прокурором прав осіб чи вимог закону.

Відповідно до розподілів обов’язків між працівниками Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області, затверджених наказами керівника Ніжинської окружної прокуратури від 30 червня 2021 року № 21, від 29 грудня 2021 року № 40, від 05 серпня 2022 року № 8, від 16 грудня 2022 року № 23, від 20 січня 2023 року № 1, від 09 лютого 2023 року № 5, від 23 лютого 2023 року
№ 7, від 13 жовтня 2023 року № 32, від 01 січня 2024 року № 1, від 12 лютого 2024 року № 4, на прокурора Колошу О.В. покладено обов’язок здійснення процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях, оскарження судових рішень щодо кримінальних правопорушень; достовірного відображення в ЄРДР відомостей щодо кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, та прийнятих під час досудового розслідування рішень у порядку, встановленому КПК України, здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Під час здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях №№ (конфіденційна інформація), (конфіденційна інформація) прокурор Колоша О.В. мав забезпечити виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, принципу законності, тобто неухильного додержання вимог Конституції України, КПК України, вимог інших актів законодавства.

Із наведених скаржником доводів, а також долученого до скарги вироку Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 березня 2024 року у справі № (конфіденційна інформація), яким Особа 2 визнано невинуватим та виправдано у зв’язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, вбачається, що судом під час ухвалення вказаного вироку встановлено порушення органом досудового розслідування вимог КПК України, а зібрані під час досудового розслідування докази суперечать один одному та не доводять вину особи поза розумним сумнівом.

Водночас моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 22 травня
2024 року у справі № (конфіденційна інформація) відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої.

Зокрема, у вказаній ухвалі зазначено, що не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким
Особа 2 визнати винуватим за частиною третьою статті 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, із конфіскацією майна.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2024 року у справі № (конфіденційна інформація) прийнято рішення про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду.

Моніторингом сайту «Судова влада України» встановлено, що чергове засідання Чернігівського апеляційного суду у справі № (конфіденційна інформація) призначено на 23 вересня 2024 року на 10 год, у зв’язку з чим на теперішній час розгляд апеляційних скарг прокурора та потерпілої на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 березня 2024 року у справі № (конфіденційна інформація) не завершено, остаточного рішення у справі не прийнято.

З огляду на викладене, можна констатувати, що, відповідно до вимог статті 532 КПК України, вирок суду першої інстанції, яким встановлено відповідні порушення з боку органу досудового розслідування та прокурора, не набрав законної сили.

Під час апеляційного перегляду вказаного вироку апеляційний суд буде здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості, а також висновків, які призвели до його ухвалення, та може надати іншу оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності.

Отже, на цей час, із дисциплінарної скарги та додатків до неї неможливо достовірно ствердити, що відповідні порушення встановлено рішенням суду, який набрав законної сили, а його висновки можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Ураховуючи, що при постановленні виправдувальних вироків дисциплінарна відповідальність прокурора може мати місце тільки, якщо прокурором допущено грубе порушення службових обов’язків, а не будь-які порушення норм законодавства, які стали, зокрема, причиною неприйняття судом доказів обвинувачення та виправдання обвинуваченого, а судове рішення, яким констатовано такі порушення та яке набрало законної сили на теперішній час відсутнє, то і доводи скаржника про порушення, допущенні Колошею О.В. у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), наразі є передчасними.

Якщо за результатами апеляційного перегляду вказаного вироку суду будуть підтверджені конкретні порушення, допущенні прокурором
Колошею О.В., такі факти можуть бути підставою для притягнення названого прокурора до дисциплінарного відповідальності. 

Водночас під час дисциплінарного провадження знайшли своє підтвердження доводи скаржника про неналежне здійснення прокурором Колошею О.В. службових обов’язків у кримінальному провадженні
№ (конфіденційна інформація), у якому протягом тривалого часу не вжито заходів для забезпечення ефективної організації здійснення досудового розслідування, що призвело до того, що вже понад два роки жодній особі не повідомлено про підозру та не прийнято кінцевого процесуального рішення.

Слід зауважити, що згідно з вимогами КПК України відповідальність за ефективність досудового розслідування покладено не на прокурора, а на орган досудового розслідування. Тому факт тривалого досудового розслідування сам по собі не може свідчити про бездіяльність процесуального керівника.

Повноваження прокурора щодо самостійного проведення слідчих дій є субсидіарними щодо відповідних повноважень слідчих органів досудового розслідування. Наявність у прокурора таких повноважень не означає, що в разі, якщо слідчий не виконує відповідні слідчі дії, прокурор зобов’язаний здійснювати їх замість слідчого.

Роль прокурора у кримінальному процесі як одного з представників сторони обвинувачення відрізняється від ролі слідчого та полягає в тому, що прокурор повинен забезпечити наявність достатніх і допустимих доказів для звернення до суду з обвинувальним актом, проте не зобов’язаний збирати докази замість слідчого. Іншими словами, самостійне проведення прокурором слідчих дій має бути направлене на доповнення або перевірку допустимості доказів, здобутих органом досудового розслідування, а не на самостійне здобуття цих доказів, адже це не є їхнім службовим обов’язком, оскільки жодною нормою закону прокурор не зобов’язаний розкривати злочини.

Однак прокурором Колошею О.В. у кримінальному провадженні
№ (конфіденційна інформація), яке виділено з кримінального провадження
№ (конфіденційна інформація) ще 16 грудня 2021 року, упродовж тривалого часу не вжито заходів для забезпечення ефективної організації здійснення досудового розслідування. Зокрема, з часу виділення матеріалів досудового розслідування слідчим не проведено жодних слідчих дій, не здійснено заходів щодо встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення. Прокурором Колошею О.В. особисто підтримано публічне обвинувачення у суді у первинному кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), а тому він був обізнаний із проблемними питаннями, які виникали під час судового розгляду, проте, жодних дій, направлених на здійснення органом досудового розслідування належного та повного досудового розслідування, ним не вчинено. Вказівки надано ним ще у 2021 році в первинному кримінальному провадженні
№ (конфіденційна інформація), тоді як у кримінальному провадженні
№ (конфіденційна інформація) жодних вказівок прокурором Колошею О.В. не надано. Також необхідно зазначити, що ним хоч і ініційовано питання про відсторонення слідчого та зміну групи слідчих, проте, після зміни групи слідчих ще у 2022 році, ураховуючи, що жодних слідчих дій із того часу не проведено, ним повторно вказівки не надано, не ініційовано обговорення стану досудового розслідування під час нарад у керівництва прокуратури.

Таким чином, прокурором Колошею О.В. під час здійснення нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) не забезпечено виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, не забезпечено захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень та швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий в міру своєї вини, що стало причиною тривалого неприйняття остаточного процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні.

За таких обставин, прокурором Колошею О.В. порушено вимоги статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 2, 7, 28, 36, 283 КПК України, пункту 11 Наказу № 309, статей 5, 15 Кодексу, тобто ним вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов’язків.

Вчинення прокурором Колошею О.В. вказаного дисциплінарного проступку підтверджено:

- відомостями, викладеними у дисциплінарній скарзі та додатках до неї;

- постановами про визначення групи прокурорів від 18 вересня 2021 році та 27 грудня 2023 року;

- висновком службового розслідування;

- матеріалами кримінальних проваджень №№ (конфіденційна інформація), (конфіденційна інформація).

Відповідно до рішення Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 800/422/17 триваюче правопорушення – це проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою, яке припиняється, або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

Отже, дії та бездіяльність прокурора Колоші О.В. належать до триваючих правопорушень, а тому днем початку вчинення дисциплінарного проступку треба вважати 16 грудня 2021 року, тобто день виділення старшим групи прокурорів Колошею О.В. матеріалів кримінального провадження
№ (конфіденційна інформація) із матеріалів кримінального провадження                                 № (конфіденційна інформація), та завершено 19 квітня 2024 року, тобто в день, коли постановою керівника Чернігівської обласної прокуратури змінено старшого групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні.

Відтак, встановлений законодавством строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, не минув.

При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно Колоші О.В., Комісія зважає на його позитивну характеристику, характер проступку, ступінь вини, яка залежала виключно від її діянь та умислу, а тому дійшла висновку про можливість накладення на нього найм’якішого стягнення з передбачених частиною першою статті 49 Закону України «Про прокуратуру» – догани.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47-50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110-112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

ВИРІШИЛА: