07.08.2019

Рішення №237дп-19


Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Уманської місцевої прокуратури Черкаської області Андрійчука С.В.

 
КВАЛІФІКАЦІЙНО-ДИСЦИПЛІНАРНА
КОМІСІЯ ПРОКУРОРІВ

РІШЕННЯ
№237дп-19

07 серпня 2019

Київ

Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Уманської місцевої прокуратури Черкаської області Андрійчука С.В.


Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів у складі головуючого    Грушковського В.Ю., членів Комісії – Архіпова В.І., Коваленка А.А., Костенка С.К., Нечепоренка С.О., Піцика Ю.М., Сергійчука С.О., Шемчука В.В. та Юсипа В.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Уманської місцевої прокуратури Черкаської області Андрійчука С.В. у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-646дс-88дп-19,

В С Т А Н О В И Л А :

Андрійчук Сергій Валентинович працює в органах прокуратури з жовтня 2005 року, а на вказаній посаді – з 14.12.2015 і дотепер.
За місцем роботи характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. Заохочувався прокурором Черкаської області.
До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 26.04.2019  надійшла дисциплінарна скарга прокурора Черкаської області Овчаренка С.А. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Уманської місцевої прокуратури Черкаської області Андрійчуком С.В.  
Цього ж дня вказану скаргу за допомогою автоматизованої системи для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження визначено члену Комісії Юсипу В.В., яким 08.05.2019 стосовно вказаного прокурора прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження, якому присвоєно № 11/2/4-646дс-88дп-19.
За результатами перевірки членом Комісії Юсипом В.В. 19.06.2019 складено висновок про наявність у діях прокурора Андрійчука С.В. дисциплінарного проступку. 
Прокурор Андрійчук С.В. та скаржник Овчаренко С.А.  належно повідомлені про час та місце проведення засідання Комісії.
На засідання Комісії, яке відбулося 07.08.2019, з’явився представник скаржника ОСОБА-1. Прокурор Андрійчук С.В. не з’явився, надіславши заяву про надання згоди на розгляд висновку без його участі та додаткові пояснення.  
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, заслухавши доповідача – члена Комісії Юсипа В.В., пояснення представника скаржника ОСОБА-1, обговоривши висновок про наявність дисциплінарного проступку  прокурора та матеріали дисциплінарного провадження, встановила такі обставини.
Зі змісту дисциплінарної скарги вбачається, що вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2018 ОСОБА-2 визнано невинуватою у вчиненні злочину,  передбаченого частиною третьою ст. 15 частини першої ст. 186 КК України, у зв’язку з недоведеністю його вчинення, та виправдано на підставі п. 1 частини першої ст. 373 КПК України.
Постановляючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції констатував, що сторона обвинувачення під час досудового розслідування допустила істотні порушення кримінального процесуального закону, внаслідок чого докази, покладені в основу обвинувачення, не можна визнати допустимими, а інших доказів вчинення ОСОБА-2 вказаного злочину не надано.
Крім того, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не здійснила відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту відповідно до положень ст. 290 КПК України, оскільки суду не надано письмового підтвердження про повідомлення ОСОБА-2 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження з зазначенням найменування таких матеріалів чи ухвали слідчого судді за зверненням прокурора в порядку частини десятої ст. 290 КПК України про встановлення строку для ознайомлення її з матеріалами, після спливу якого підозрювана вважалася б такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів досудового розслідування.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурором Андрійчуком С.В. 05.10.2018 подано апеляційну скаргу, яку ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19.02.2019 залишено без задоволення, а вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2018 – без змін.
На думку скаржника, в діях прокурора Андрійчука С.В. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 частини першої ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», тобто неналежного виконання службових обов’язків.   
На засіданні Комісії представник скаржника ОСОБА-1 пояснив, що підтримує доводи дисциплінарної скарги в повному обсязі та погоджується з висновком члена Комісії Юсипа В.В. 
Будь-які доповнення у нього відсутні, оскільки все було оголошено доповідачем у висновку.
Під час дисциплінарного провадження встановлено, що слідчим відділом Уманського РВП Уманського ВП ГУНП у Черкаській області здійснювалося досудове розслідування № ______ за фактом замаху на відкрите викрадення чужого майна за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 15, частиною першою ст. 186 КК України.
Цього ж дня заступником керівника Уманської місцевої прокуратури ОСОБА-3 здійснення процесуального керівництва в указаному провадженні доручено прокурору місцевої прокуратури Андрійчуку С.В.
Під час досудового розслідування встановлено, що 05.10.2016 близько 17.00 год. ОСОБА-2 з присадибної ділянки домоволодіння № 2 на вул. Л. Українки в с. Родниківка Уманського району Черкаської області, діючи умисно, з корисливих спонукань, намагалася викрасти 20 каченят, що належать ОСОБА-4. Після того, як вона почала переганяти каченят до свого домоволодіння за сусідньою адресою, була помічена ОСОБА-5, яка почала вимагати повернути каченят, однак ОСОБА-2, незважаючи на це, продовжила свої злочинні дії, загнавши каченят на власне подвір’я з наміром зачинити їх у сараї, однак не змогла довести свій злочинний умисел до кінця, оскільки ОСОБА-5 вступила з нею в суперечку. Під час цього конфлікту ОСОБА-2 нанесла ОСОБА-5 три удари віником по руці, завдавши останній фізичного болю. Після цього ОСОБА-5 повернула каченят потерпілій ОСОБА-4.
Водночас процесуальний керівник Андрійчук С.В., не перевіривши наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА-2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 15 частини першої ст. 186 КК України, погодив повідомлення про підозру, яке 24.10.2016 слідчим поліції вручено ОСОБА-2. 
Надалі прокурор Андрійчук С.В., не перевіривши ефективність досудового розслідування та доведеність вини ОСОБА-2   24.12.2016 затвердив стосовно останньої обвинувальний акт, який скерував до Уманського міськрайонного суду Черкаської області для розгляду. 
Органом досудового розслідування в основу доведення винуватості ОСОБА-2 у вчиненні інкримінованого їй злочину покладено такі докази: показання потерпілої Кулик В.В. про те, що їй, зі слів неповнолітнього сина ОСОБА-6, відомо, що 05.10.2016 ОСОБА-2 намагалася загнати до свого сараю каченят потерпілої, які зайшли на територію городу обвинуваченої; показання свідків неповнолітнього ОСОБА-6 та ОСОБА-5 щодо дій обвинуваченої ОСОБА-2, спрямованих на викрадення 20 каченят; показання свідків ОСОБА-7 та ОСОБА-8 про наявність неприязних відносин між ОСОБА-4 та ОСОБА-2; витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № _____ за заявою ОСОБА-4 про замах на крадіжку її каченят, вчинений ОСОБА-2; протокол огляду місця події від 20.10.2016, згідно з яким оглянуто домоволодіння потерпілої ОСОБА-4; довідку за підписом ОСОБА-9 про вартість одного каченяти породи «крос Благоварський» станом на 05.10.2016 та постанову слідчого поліції про уточнення суми збитків від 24.10.2016.
Під час досудового розслідування та судового розгляду обвинувачена ОСОБА-2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала, пояснивши, що потерпіла ОСОБА-4, яка є її двоюрідною сестрою, та свідок ОСОБА-5 її обмовили, оскільки між ними тривалий час існують неприязні відносини з приводу земельної ділянки. Будь-яких дій, спрямованих на викрадення майна каченят, вона не вчиняла, хоча конфлікт між нею та ОСОБА-5 дійсно був.  
Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2018 ОСОБА-2 визнано невинуватою у вчиненні злочину,  передбаченого частиною третьою ст. 15 частини першої ст. 186 КК України, у зв’язку з недоведеністю його вчинення, та виправдано на підставі п. 1 частини першої ст. 373 КПК України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор Андрійчук С.В. 05.10.2018 подав апеляційну скаргу, а 20.11.2018 – змінену апеляційну скаргу. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19.02.2019 цю апеляційну скаргу залишено без задоволення, а вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2018 – без змін.
Постановляючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції констатував, що сторона обвинувачення під час досудового розслідування допустила істотні порушення кримінального процесуального закону, внаслідок чого докази, покладені в основу обвинувачення, не є допустимими, а інших доказів на доведення вчинення ОСОБА-2 цього кримінального правопорушення не надано.
На думку суду, органом досудового розслідування не встановлено об’єкт (предмет) злочинного посягання, яке інкримінується обвинуваченій, а саме вид та породу, кількість, індивідуальні характеристики птиці, її вартість тощо. Як доказ встановлення розміру матеріальної шкоди, яка могла бути завдана потерпілій, всупереч вимогам частини першої ст. 86 КПК України надано відомості, отримані з джерел, не передбачених КПК України, зокрема довідки, виданої 21.10.2016 ОСОБА-9, з якої вбачається, що станом на 05.10.2016 середня ринкова вартість одного каченяти породи «крос Благоварський» становить 37 грн, та постанови слідчого про уточнення суми збитків від 24.10.2016, якою слідчий ОСОБА-10 визначив «вірною завдану матеріальну шкоду ОСОБА-4 у сумі 740 грн».
Крім того, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не здійснила відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту відповідно до положень ст. 290 КПК України, оскільки суду не надано письмового підтвердження про повідомлення ОСОБА-2 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження із зазначенням найменування таких матеріалів чи ухвали слідчого судді за зверненням прокурора в порядку частини десятої ст. 290 КПК України про встановлення строку для ознайомлення її з матеріалами, після спливу якого підозрювана вважалася б такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів досудового розслідування. Ураховуючи наведене, суд на підставі частини дванадцятої ст. 290 КПК України не допустив як докази у цьому кримінальному провадженні відомості, що містяться в письмових доказах та показаннях потерпілої ОСОБА-4, свідків ОСОБА-5, ОСОБА-6, ОСОБА-9, ОСОБА-7 та ОСОБА-8. 
Стан досудового розслідування та результати судового розгляду в указаному кримінальному провадженні обговорено на оперативній нараді в керівництва прокуратури області, за результатами якої в діях прокурора Уманської місцевої прокуратури Андрійчука С.В. встановлено неналежне виконання службових обов’язків, внаслідок чого ним залишено поза увагою зазначені вище порушення кримінального процесуального законодавства під час здійснення процесуального керівництва вказаним досудовим розслідуванням.
Крім того, враховуючи викладене, рішенням цієї ж оперативної наради підстав для внесення касаційної скарги на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.09.2018 та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19.02.2019 не встановлено.
Опитаний під час службового розслідування прокурор Андрійчук С.В. пояснив, що скаржником зазначено про неповідомлення стороною обвинувачення в межах цього  кримінального провадження підозрювану ОСОБА-2 про завершення досудового розслідування та нездійснення відкриття матеріалів провадження стороні захисту, тому суд на підставі цієї правової норми не допустив як докази у цьому провадженні відомості, що містяться у письмових доказах та показаннях потерпілої і свідків, у зв’язку з чим ухвалив виправдувальний вирок.
Відповідно до абз. 2 частини першої ст. 45 ЗУ «Про прокуратуру» рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального провадження можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК. Лише якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу будуть встановлені факти порушення ним прав осіб або вимог Закону, таке рішення суду може бути підставою для дисциплінарного провадження.
Ураховуючи те, що підозрювана ОСОБА-2 без поважних причин не скористалася правом, наданим їй частиною першою ст. 303 КПК України, на оскарження бездіяльності слідчого та прокурора в частині неповідомлення їй про завершення досудового розслідування та ненадання доступу до матеріалів кримінального провадження, заявляти про вчинення ним дисциплінарного проступку та ініціювати відкриття дисциплінарного провадження стосовно нього є незаконним.
Не відповідає дійсності твердження скаржника про те, що Андрійчук С.В., не перевіривши наявність достатніх доказів у вчиненні ОСОБА-2 кримінального правопорушення, погодив повідомлення їй про підозру та затвердив обвинувальний акт стосовно підозрюваної, який скерував до Уманського міськрайонного суду для розгляду.
Насправді з урахуванням наявних доказів вини ОСОБА-2 у вчиненому кримінальному правопорушенні, а саме письмових показань  потерпілої та свідків, у нього були законні підстави для погодження повідомлення їй про підозру, затвердження обвинувального акту та скерування його до суду для розгляду.
Крім цього, Андрійчук С.В. зауважив, що відповідно до вимог частини четвертої ст. 48 ЗУ «Про прокуратуру» рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте не пізніше ніж через рік з дня вчинення дисциплінарного проступку без врахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
За всіма наведеними фактами нібито неналежного виконання сплинув  річний строк для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки досудове розслідування здійснювалося в 2016 році.
Водночас у поясненнях, наданих 15.03.2019 першому заступнику прокурора області ОСОБА-11, прокурор Андрійчук С.В. пояснив, що ним проаналізовано вказані рішення судів і зроблено висновок, що вони є законними та обґрунтованими. Надалі зобов’язався ретельно вивчати матеріали кримінальних проваджень при погодженні процесуальних рішень слідчого та направлення обвинувальних актів до суду відповідно до вимог чинного законодавства України. 
Прокурор Андрійчук С.В., отримавши висновок про наявність дисциплінарного проступку,  надіслав до Комісії пояснення від 16.05.2018, в яких звернув увагу, що його діяння не оскаржені у порядку, встановленому КПК України, а також стверджує, що річний строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності сплинув. У зв’язку з цим просить закрити щодо нього вказане дисциплінарне провадження.
Крім цього, Андрійчук С.В. надіслав до Комісії додаткове пояснення від 22.07.2018, в якому стверджує, що не може вважатися законним твердження, викладене у висновку від 20.06.2019, про те, що строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності не сплинув, оскільки вказане правопорушення є тривалим. Таке поняття не можна застосовувати щодо дисциплінарного проступку,  оскільки в законодавстві про працю, Статутах та Положеннях про дисципліну відповідальність, а також судовій практиці по трудових спорах відсутнє таке поняття, як «триваюче правопорушення» чи «триваючий дисциплінарний проступок», а є лише визначення одноразового, повторного та систематичного невиконання трудових обов’яз¬ків. Незважаючи на це, у висновку зазначено, що початковим моментом триваючого проступку є затвердження обвинувального акту без відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваній 23.12.2016 року, а кінцевим – винесення апеляційним судом ухвали від 19.02.2019 року про залишення вироку суду першої інстанції без змін. Насправді його дії можуть характеризуватися як одноразові проступки, а не триваючі проступки, оскільки після затвердження обвинувального акту без відкриття матеріалів досудового розслідування та направлення його до суду для розгляду він не мав можливості виправити недоліки досудового розслідування.
З приводу критичної оцінки його теперішніх пояснень, які не збігаються з поясненнями, наданими першому заступнику прокурора області ОСОБА-11, як це зазначено у висновку, то ті пояснення він надавав перед початком оперативної наради у прокуратурі області й не мав часу їх обміркувати, а також не  думав, що стосовно нього буде подано дисциплінарну скаргу. Він вважає висновок про наявність у його діях дисциплінарного проступку є немотивованим.
Надалі до цих пояснень Андрійчук С.В. надіслав доповнення, в яких  зазначив, що  він самостійно прийняв рішення оскаржити цей вирок у апеляційному порядку, а тому у його діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку. Крім цього, він навів для прикладу рішення Комісії, в яких притягнуто прокурорів до дисциплінарної відповідальності за вчинення триваючих проступків у інших випадках. 
Опитані керівник Уманської місцевої прокуратури ОСОБА-12 та його заступник ОСОБА-3 пояснили, що також проаналізували вказані судові рішення й дійшли висновку, що вони є законними та обґрунтованими. 
Вказаний випадок обговорено на оперативній нараді у керівника місцевої прокуратури, де звернено увагу присутніх на недопущенні порушень процесуального законодавства, посиленні контролю за повнотою та якістю слідчих дій, а також виваженому підході до погодження підозр. 
Вивчивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія дійшла висновку про наявність підстав для притягнення прокурора Андрійчука С.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке. 
Так, відповідно до п. 3 частини першої ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Стаття 290 КПК України передбачає таке. 
1. Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
2. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання.
3. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
4. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.
5. У документах, які надаються для ознайомлення, можуть бути видалені відомості, які не будуть розголошені під час судового розгляду. Видалення повинно бути чітко позначено. За клопотанням сторони кримінального провадження суд має право дозволити доступ до відомостей, які були видалені.
6. Сторона захисту за запитом прокурора зобов’язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.
7. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті.
8. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті.
9. Сторони кримінального провадження зобов’язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, – прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
10. Сторонам кримінального провадження, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов’язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів. Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше п’яти днів з дня його надходження до суду з повідомленням сторін кримінального провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час проведення судового засідання, не перешкоджає розглядові клопотання.
11. Сторони кримінального провадження зобов’язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
12. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Комісією враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду України (постанова від 16.01.2019 у справі № 751/7557/15-к), згідно з яким невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст. 290 КПК України після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.
Процесуальні документи, які стали правовою підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання), що не були відкриті стороні захисту на момент звернення до суду з обвинувальним актом, оскільки вони не були у розпорядженні сторони обвинувачення, за наявності відповідного клопотання можуть бути відкриті під час судового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції. Таке відкриття на цих стадіях кримінального провадження процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не тягне за собою за вказаних обставин визнання відомостей, які містяться в них, та результатів проведення таких дій недопустимими доказами відповідно до ст. 290 КПК.
Відповідно до частини другої ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням  зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання. Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної з них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.
На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін  та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини. Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення  та захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення й захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23.09.2014, остаточне рішення від 23.12.2014); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того, щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа «Фуше проти Франції», заява № 22209, рішення від 18.03.1997); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів (…), призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09.10.2018).
Отже, чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Ця заборона адресована суду, який не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування, чим порушує баланс інтересів у кримінальному процесі. 
Комісією враховано вимоги частини третьої ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачає, що виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов’язків. 
Однак у вказаному випадку має місце неналежне виконання службових обов’язків прокурором Андрійчуком С.В., оскільки останній зобов’язаний був знати положення частини дванадцятої ст. 290 КПК України, тобто у разі не відкриття матеріалів досудового розслідування відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Отже, Андрійчук С.В., працюючи на посаді прокурора Уманської місцевої прокуратури Черкаської області, бувши старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № _____, у порушення вимог ст. 290 КПК України 23.12.2016 без відкриття матеріалів досудового розслідування затвердив обвинувальний акт стосовно ОСОБА-2 за частиною третьою ст. 15, частиною першою ст. 186 КК України, який 26.12.2016 скерував до Уманського міськрайонного суду для розгляду. 
Унаслідок вищевказаних порушень вимог КПК України суд визнав докази у цьому провадженні неналежними та недопустимими, постановивши вирок 07.08.2018, яким визнав ОСОБА-2 невинуватою у вчиненні злочину у зв’язку з недоведеністю, виправдавши на підставі п. 1 частини першої ст. 373 КПК України.
Зважаючи на такі обставини, прокурор Андрійчук С.В. як публічний обвинувач у цьому кримінальному провадженні, чітко усвідомлюючи допущене ним істотне порушення вимог ст. 290 КПК України, 05.10.2018 формально вніс на вказаний виправдувальний  вирок апеляційну скаргу, а пізніше 20.11.2018 змінену апеляційну скаргу, в якій безпідставно порушив питання  неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,  неправильного застосування  закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону України.
Надалі прокурор Андрійчук С.В., продовжуючи свої дії, чітко усвідомлюючи допущене ним істотне порушення вимог ст. 290 КПК України, за відсутності законних підстав для апеляційного оскарження, 19.02.2019 у судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги. Цього ж дня апеляційним судом Черкаської області вказану апеляційну скаргу залишено без задоволення, а вирок Уманського міськрайонного суду – без змін.
Зважаючи на викладене, прокурор Андрійчук С.В. вчинив  дисциплінарний проступок, передбачений п. 1 частини першої ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», тобто неналежне виконання службових обов’язків.    
Обставини вчинення прокурором Андрійчуком С.В. дисциплінарного проступку прямо або опосередковано підтверджується документами та їх копіями: дисциплінарною скаргою прокурора області від 25.04.2019; копією повідомлення про підозру ОСОБА-2 від 24.10.2016; копією протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваній ОСОБА-2 від 17.12.2016; копією обвинувального акту  стосовно ОСОБА-2, затвердженого 23.12.2016; копією реєстру матеріалів досудового розслідування; копією розписки підозрюваної ОСОБА-2 про отримання копій обвинувального акту та реєстрів досудового розслідування від 23.12.2016; копією супровідного листа до суду від 26.12.2016; копією вироку Уманського міськрайонного суду від 07.09.2018; копією ухвали апеляційного суду Черкаської області від 19.02.2019; копією протоколу № 10 оперативної наради в першого заступника прокурора Черкаської області – начальника управління ОСОБА-11; копією листа-зауваження щодо недодержання вимог кримінального процесуального законодавства під час розслідування кримінального провадження від 22.03.2019.
Відповідно до інформації прокуратури Черкаської області прокурор Андрійчук С.В. на лікуванні не перебував, однак з 25.02.2019 до 11.03.2019 перебував у щорічній відпустці тривалістю 15 календарних днів.
Строк притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Андрійчука С.В. відповідно до частини четвертої ст. 48 Закону України «Про прокуратуру» не сплинув, оскільки вказаний проступок є триваючим.  Триваюче правопорушення – це проступок, пов’язаний з тривалим, непе¬рервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою, який припиняється, або виконанням регламентованих обов’язків, або притягнен¬ням винної у невиконанні особи до відповідальності. Вказані правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває у стані безперервного продовження цього діяння. Останнє  розпочинаються з будь-якого протиправного діяння (дії чи бездіяльності) і безперервно здійснюється шляхом невиконання обов’язків або виконання неналежним чином протягом певного часу та відповідно має як свій початковий момент, так і кінцевий момент. 
У цьому випадку початковим моментом є затвердження прокурором обвинувального акту без відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному відповідно до вимог ст. 290 КПК України (23.12.2016), а кінцевим – підтримання в суді вимог апеляційної скарги (19.02.2019).
Обставин, що пом’якшують або обтяжують ступінь та характер дисциплінарної відповідальності прокурора Андрійчука С.В., не встановлено.
Оцінивши характер дисциплінарного проступку, Комісія вважає можливим накласти стосовно прокурора Андрійчука С.В. найм’якший вид дисциплінарного стягнення – догану, який є найбільш пропорційним вчиненому ним проступку. При визначенні цього виду стягнення враховано характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини та інші обставини, які мають значення для цього дисциплінарного провадження.
Ураховуючи викладене, керуючись вимогами ст. ст. 43, 46 – 50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру» та п. п. 61 – 63, 120 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Комісія   

В И Р І Ш И Л А :

Притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора Уманської місцевої прокуратури Черкаської області Андрійчука Сергія Валентиновича за вчинення дисциплінарного проступку та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани. 
Копію рішення направити прокурору Андрійчуку С.В. та керівнику Уманської місцевої прокуратури Черкаської області – для відома, а також прокурору Черкаської області – для застосування стягнення.
Вказане рішення може бути оскаржене прокурором, щодо якого воно прийняте, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому або отримання ним поштою копії рішення. 



Головуючий В. Грушковський
Члени Комісії:


         В. Архіпов

         А. Коваленко
         С. Костенко 
         С. Нечепоренко 
         Ю. Піцик
           
         С. Сергійчук

         В. Шемчук
             
         В. Юсип