07.08.2019

Рішення №230дп-19


Про закриття дисциплінарного провадження щодо Генерального прокурора України Луценка Ю.В.

 
КВАЛІФІКАЦІЙНО-ДИСЦИПЛІНАРНА
КОМІСІЯ ПРОКУРОРІВ

РІШЕННЯ
№230дп-19

07 серпня 2019

Київ

Про закриття дисциплінарного провадження щодо Генерального прокурора України Луценка Ю.В.


Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія) у складі головуючого Грушковського В.Ю., членів Комісії – Архіпова В.І., Коваленка А.А., Костенка С.К., Нечепоренка С.О., Піцика Ю.М., Сергійчука С.О., Шемчука В.В. та Юсипа В.В., розглянувши висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях Генерального прокурора України Луценка Ю.В. у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-410дс-63дп-19, 

В С Т А Н О В И Л А:

Луценко Юрій Віталійович в органах прокуратури та на обійманій посаді працює з 12.05.2016 до цього часу, дисциплінарних стягнень не має. 
До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 15.03.2019 надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА-1 про вчинення Генеральним прокурором України Луценком Ю.В. дисциплінарних проступків. 
Цього ж дня вказану скаргу за допомогою автоматизованої системи для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження визначено члену Комісії Архіпову В.І., яким 26.03.2019 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-395дс-61дп-19.
Рішенням Комісії від 14.05.2019 за № 136 дп-19 строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення Генерального прокурора України Луценка Ю.В. продовжено до 15.06.2019.
За результатами перевірки членом Комісії Архіповим В.І. 14.06.2019 складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях Генерального прокурора України Луценка Ю.В.
Про час та місце засідання Комісії скаржник ОСОБА-1 та прокурор Луценко Ю.В. повідомлені належним чином, на засідання не з’явились, про причини відсутності не повідомили.
За таких обставин Комісія дійшла згоди про можливість розгляду висновку за відсутності Генерального прокурора України Луценка Ю.В.
Присутнім на засіданні представнику скаржника адвокату ОСОБА-2 та представнику прокурора адвокату ОСОБА-3 перед його початком головуючим роз’яснено права та обов’язки учасника засідання. 
Комісія, заслухавши доповідача – члена Комісії Архіпова В.І., представників скаржника та прокурора – адвокатів ОСОБА-2 та ОСОБА-3, обговоривши висновок та матеріали дисциплінарного провадження, встановила такі обставини. 
Із дисциплінарної скарги вбачається, що Генеральний прокурор України Луценко Ю.В. розмістив 25.02.2019 на власній офіційній сторінці у соціальній мережі «Facebook» публікацію, у якій, зокрема, зазначив таке «…Крім цього, саме ОСОБА-4 видав директиву, якою підпорядкував керівнику Військово-Морських сил (майбутньому зраднику ОСОБА-1) всі частини тактичної групи «Крим» ЗСУ, що фактично паралізувало опір українських військовослужбовців у час російської агресії…».
Генеральною прокуратурою України не здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях про вчинення ОСОБА-1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, та відсутній обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, який би встановлював винуватість ОСОБА-1 у вчиненні вказаного злочину.
Скаржник вважає, що підтверджувальними наведененими у дисциплінарній скарзі відомостями є: публікація Генерального прокурора України Луценка Ю.В. на офіційній сторінці у соціальній мережі «Facebook», розміщена 25.02.2019 о 14 год. 05 хв. за посиланням //www.facebook.com/Llutsenko Yuri /роsts/1133101850222322; акт огляду інтернет-сайту від 21.03.2019; акт перегляду відеозапису брифінгу Головного військового прокурора ОСОБА-5 від 12.03.2019 щодо затримання екс-начальника штабу ЗСУ, який розміщено 25.02.2019 на офіційному сайті телеканалу «5 канал» у мережі відеохостингу Youtube за посиланням: https://youtu.be/ryE1SrwYATI$; копії листів Генеральної прокуратури України № _______ від 02.04.2018 та № _______ від 05.03.2019; копія адвокатського запиту АО «АВЕР ЛЕКС» № _______ від 27.02.2019.
На думку скаржника, вищезазначеною публікацією Генеральний прокурор України Луценко Ю.В. допустив публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості, тобто вчинив дисциплінарний проступок, передбачений п. 9 частини першої ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».
На засіданні Комісії представник скаржника – адвокат ОСОБА-2 надав пояснення та підтримав доводи дисциплінарної скарги у повному обсязі.
Крім того, адвокат ОСОБА-2 заявив клопотання про надання скаржнику права на оскарження до Вищої ради правосуддя рішення Комісії про закриття дисциплінарного провадження у випадку прийняття нею такого рішення.
Генеральний прокурор України Луценко Ю.В. під час дисциплінарного провадження особисто пояснення не надав. 
Пояснення щодо доводів дисциплінарної скарги під час перевірки та на засіданні Комісії надала його представник – адвокат ОСОБА-3, на думку якої підстав для притягнення Генерального прокурора України Луценка Ю.В. до дисциплінарної відповідальності немає, адже про вчинення злочину останній у вказаній публікації не стверджував, а принципу презумпції невинуватості не порушував.
1. Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження щодо вчинення ОСОБА-4 державної зради.
Розміщена на сторінці Луценка Ю.В. у соціальній мережі «Facebook» інформація є цитатою публікації з офіційного сайту Генеральної прокуратури України з посиланням на факти, які встановлені в ході розслідування зазначеного вище злочину. 
ОСОБА-3 долучила до пояснень роздруківку цієї публікації з офіційного сайту Генеральної прокуратури України під назвою «Головною військовою прокуратурою повідомлено про підозру колишньому начальнику Генштабу Збройних Сил України за часів ОСОБА-6 (інфографіка, відео) та повідомила, що Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження щодо вчинення ОСОБА-1 дезертирства та участі у злочинній організації.
ЄСПЛ неодноразово вказував у своїх рішеннях на те, що при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони зроблені («Дактарас проти Литви»).
Висловлювання Луценка Ю.В. стосовно ОСОБА-1 вжите у контексті кримінального провадження, що розслідується щодо останнього та головнокомандуючого ЗСУ часів ОСОБА-6.
ЄСПЛ неодноразово вказував у своїх рішеннях на те, що принцип презумпції невинуватості жодним чином не може бути перешкодою для влади щодо інформування громадськості про розслідування, які ведуться («Аллене де Рібемон проти Франції»).
2. На думку ОСОБА-3, вищенаведена публікація Луценка Ю.В. жодного твердження про вчинення злочину ОСОБА-1 не містить, тому що словосполучення «майбутній зрадник ОСОБА-1» твердженням про вчинення ним злочину не є, оскільки вчинити злочин «на майбутнє» неможливо.
ОСОБА-3 вважає, що семантичне значення слова «майбутній» свідчить про висловлення суб’єктивного погляду Луценка Ю.В. на особу ОСОБА-1, адже це суб’єктивна з людського погляду і об’єктивна з погляду стороннього спостерігача часова категорія сприйняття реальності, яка характеризується комплексом явищ, що не здійснились і не відбулися стосовно об’єкта, який перебуває у більш ранньому часі. 
Під час засідання Комісії представник скаржника – адвокат ОСОБА-2 та представник прокурора – адвокат ОСОБА-3 на запитання членів Комісії щодо наявності у них доказів, що саме Генеральний прокурор України Луценко Ю.В. особисто 25.02.2019 о 14 год. 05 хв. розмістив на офіційній сторінці у соціальній мережі «Facebook» зазначену публікацію, пояснили, що у них таких доказів немає.
Вивчивши матеріали перевірки, заслухавши учасників засідання, Комісія дійшла висновку, що в діях прокурора Луценка Ю.В. відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 9 частини першої ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» з огляду на таке.
Начальник управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА-7 листом від 26.04.2019 з дотриманням вимог ст. 222 КПК України надав інформацію про те, що Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальних провадженнях № _________________ та № _________________ за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою ст. 365, частиною першою ст. 423, частиною першою ст. 424, частиною першою ст. 408, ст. 340, частиною першою ст. 255 КК України, у яких ОСОБА-1 03.09.2014 та 23.10.2015 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою ст. 408, ст. 340, частиною першою ст. 255 КК України.
Надалі зазначені кримінальні провадження об’єднані в одне за № _________________, яке 29.10.2015 направлено для здійснення подальшого досудового розслідування до Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України.
Станом на 25.02.2019 Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України досудове розслідування у кримінальних провадженнях за підозрою ОСОБА-1 у вчиненні кримінальних правопорушень не здійснювалось.
Крім цього, ОСОБА-7 повідомив, що 25.02.2019 заступником Генерального прокурора – Головним військовим прокурором ОСОБА-5 під час брифінгу здійснено помилкове висловлювання про повідомлення ОСОБА-1 у вчинені державної зради замість наведених вище злочинів.
Заступник Генерального прокурора – Головний військовий прокурор ОСОБА-5 листом від 11.06.2019 надав такі пояснення.
У Генеральній прокуратурі України 25.02.2019 за участі ОСОБА-5 відбувся брифінг, під час якого останній проінформував про повідомлення цього ж дня про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ст. 111 КК України (державна зрада), колишньому начальнику Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА-4 ОСОБА-5 також було зазначено про раніше оголошення підозри за вчинення низки злочинів, у тому числі дезертирства та державної зради, заступнику ОСОБА-4 – колишньому начальнику Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА-1.
Прокурор ОСОБА-5 також надав вищезазначені відомості про обставини досудового розслідування кримінальних проваджень № _________________ та № _________________. 
Крім цього, прокурор ОСОБА-5 послався на п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до якої юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист  гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність  таких обставин: а)  поширення інформації,  тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який  спосіб; б) поширена  інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи,  тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права,  тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається  інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до вимог частин першої та другої ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оцінних суджень, якими, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оцінні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено про необхідність розрізняти факти та оцінні судження (існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню).
Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеному ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 встановлено, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оцінні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини  при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Вирішуючи питання про визначення поширеної інформації, недостовірною необхідно визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним підтвердженням, чи оцінним судженням.
У рішенні ЄСПЛ «Нова газета та Бородянський проти Росії» зазначено, що правдивість оцінних суджень не припускає можливості доказування, і оцінні судження слід відрізняти від таких, існування яких може бути підтверджено. Тобто фактичні твердження та оцінні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів є основою для захисту права на честь та гідність як особистих немайнових прав.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 757/15364/14-ц, від 01.02.2018 у справі № 757/33799/15-ц, від 29.11.2017 у справі № 6-639цс-17, право на недоторканість ділової репутації, честь та гідність публічної особи, підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація про нього поширена з явним злим умислом.
Крім того, ОСОБА-5 вважає, що об’єктивні сторони злочинів, передбачених ст. 408 КК України (дезертирство) та ст. 111 (державна зрада), є суміжними. 
Тому на зазначеному брифінгу ОСОБА-5, інформуючи про факт повідомлення ОСОБА-1 про підозру у вчиненні дезертирства та низки інших злочинів, за відсутності злого умислу, з метою привернути увагу громадськості, висловив суб’єктивні оцінні судження, свій особистий погляд щодо можливості в діях останнього державної зради, не повідомляючи про відповідну статтю КК України.
Відповідно до інформації у листі від 25.04.2019 начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА-8 слідчими цього управління здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 23.02.2014 про незаконне перешкоджання посадовими особами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України організації та проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, які відбувались у м. Києві у період листопада 2013 року – лютого 2014 року, їх участі у злочинній організації, створеній колишнім Президентом України ОСОБА-6, та у злочинах, здійснених такою організацією, за ознаками злочинів, передбачених частиною першою ст. 255, частиною другою ст. 15, частиною четвертою ст. 28, ст. 340 та інших статей КК України.
У вказаному кримінальному провадженні 23.10.2015 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА-1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою ст. 255 КК України, та 18.02.2019 здійснено повідомлення ОСОБА-1 про зміну повідомленої йому підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою ст. 255, частиною другою ст. 15, частиною четвертою ст. 28, ст. 340, частиною першою ст. 408 КК України.
У зв’язку з невстановленням місцезнаходження підозрюваного оголошено його розшук, а досудове розслідування в указаному кримінальному провадженні зупинено на підставі п. 2 частини першої ст. 280 КПК України. 
Повідомлення про підозру ОСОБА-1 в інших кримінальних провадженнях не здійснювалось.
Інша інформація відповідно до вимог частини першої ст. 222 КПК України розголошенню не підлягає. 
Презумпція невинуватості, суть якої у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, закріплена у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України. 
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, «що пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не може бути перешкодою для влади щодо інформування громадськості про розслідування, які ведуться» (рішення у справі «Аллене де Рібемон проти Франції»), а «при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені» (рішення у справі «Дактарас проти Литви»).
Під час засідання Комісії представник скаржника адвокат ОСОБА-2 та представник прокурора адвокат ОСОБА-3 повідомили, що в них відсутні докази того, що саме Генеральний прокурор України Луценко Ю.В. особисто 25.02.2019 о 14 год. 05 хв. розмістив на своїй офіційній сторінці у соціальній мережі «Facebook» публікацію, яку скаржник вважає підставою для дисциплінарної відповідальності.
Тобто під час дисциплінарного провадження не вдалося достовірно встановити, що саме Генеральний прокурор України Луценко Ю.В. особисто 25.02.2019 о 14 год. 05 хв. розмістив на своїй офіційній сторінці у соціальній мережі «Facebook» зазначену публікацію.
Словник української мови вказує на те, що «зрадник (той, хто зраджує), зрадець діал., зрадливець рідко, запроданець …відступник, перебіжчик». (Том 3, стр.698). Відповідно словосполучення «майбутній зрадник…» твердженням про вчинення злочину не є і не може порушувати презумпцію невинуватості, оскільки йдеться про дію у майбутньому, а не про сучасну або в минулому.
При наданні оцінки обставин цього дисциплінарного провадження проведено перевірку виключно в межах встановленої Законом компетенції, тобто надано оцінку фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. 
Таким чином, комплексно проаналізувавши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія вважає, що зібрані під час дисциплінарного провадження відомості в сукупності свідчать про відсутність ознак дисциплінарного проступку в діях Генерального прокурора України Луценка Ю.В., а отже й про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. 
Згідно з чинним законодавством Комісія не наділена повноваженнями перевіряти законність та обґрунтованість рішень у кримінальних провадженнях. 
Таким чином, під час дисциплінарного провадження доводи дисциплінарної скарги не знайшли свого підтвердження, а отже в діях Генерального прокурора України Луценка Ю.В. відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 9 частини першої ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».
Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, Комісією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 43, 47-50, 77 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 61-63, 115-127 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Комісія

В И Р І Ш И Л А:

Дисциплінарне провадження № 11/2/4-410дс-63дп-19 щодо Генерального прокурора України Луценка Ю.В. закрити.
Копію цього рішення направити Генеральному прокурору України Луценку Ю.В.
Вказане рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, може бути оскаржене прокурором до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня отримання поштою його копії.
Надати особі, яка подала дисциплінарну скаргу – ОСОБА-1 про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, право на оскарження вказаного рішення Комісії до Вищої ради правосуддя. 


Головуючий                                                                 В. Грушковський 


Члени комісії:


                                                                                               В. Архіпов

                                                                                               А. Коваленко

                                                                                               С. Костенко

                                                                                               С. Нечепоренко

                                                                                               Ю. Піцик

                                                                                               С. Сергійчук

                                                                                               В. Шемчук

                                                                                               В. Юсип