07.08.2019

Рішення №232дп-19


Про закриття дисциплінарного провадження щодо керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенка А.О. та прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Туза І.І.

 
КВАЛІФІКАЦІЙНО-ДИСЦИПЛІНАРНА
КОМІСІЯ ПРОКУРОРІВ

РІШЕННЯ
№232дп-19

07 серпня 2019

Київ

Про закриття дисциплінарного провадження щодо керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенка А.О. та прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Туза І.І.


Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів у складі головуючого Грушковського В.Ю., членів Комісії – Архіпова В.І., Коваленка А.А., Костенка С.К., Нечепоренка С.О., Піцика Ю.М., Погребняка С.П., Сергійчука С.О., Шемчука В.В. та Юсипа В.В., розглянувши висновки про відсутність дисциплінарного проступку в діях керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенка Артема Олександровича та прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Туза Ігоря Ігоровича в дисциплінарному провадженні № 11/2/4-667дс-95дп-19 та про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Туза І.І. у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-688дс-93дп-19,

В С Т А Н О В И Л А:

Носенко Артем Олександрович в органах прокуратури працює з квітня 2008 року. Наказом Генерального прокурора України від 9 грудня 2015 року № 812к призначений на посаду керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області з 15 грудня 2015 року, яку обіймає до цього часу.
Зі змісту службової характеристики вбачається, що Носенко А.О. характеризується задовільно, має дисциплінарне стягнення, накладене рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 грудня 2018 року № 561дп-18, яке застосовано наказом прокурора Дніпропетровської області від  8 січня 2019 року № 1-дк. При цьому неодноразово заохочувався прокурором Дніпропетровської області у вигляді подяки та грошової премії.
Туз Ігор Ігорович в органах прокуратури працює з липня 2014 року. Наказом прокурора Дніпропетровської області від 4 березня 2019 року № 270к переведений на тимчасово вакантну посаду прокурора Новомосковської місцевої прокуратури, яку обіймає до цього часу.
За час роботи зарекомендував себе задовільно, дисциплінарних стягнень не має.
На підставі рішення Комісії від 13 лютого2019 року № 44 дп-19 прокурора Туза І.І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани, яке до нього застосовано наказом прокурора Дніпропетровської області від 27 лютого 2019 року № 255к.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 18 червня 2019 року № 1655/0/15-19 зазначене рішення Комісії від 13 лютого 2019 року № 44 дп-19 у частині притягнення прокурора Туза І.І. до дисциплінарної відповідальності скасовано, а дисциплінарне провадження у цій частині закрито.
До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – Комісія) 3 травня 2019 року надійшла дисциплінарна скарга адвоката ОСОБА-1, який діє в інтересах ОСОБА-2, про вчинення керівником Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенком А.О. (далі – керівник прокуратури Носенко А.О.) та прокурором цієї ж місцевої прокуратури Тузом І.І. (далі – прокурор Туз І.І.) дисциплінарного проступку.
Для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження автоматизованою системою цього дня вказану скаргу розподілено за членом Комісії Коваленком А.А., яким 16 травня 2019 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-667дс-95дп-19.
За результатами перевірки членом Комісії Коваленком А.А. 1 липня 2019 року складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях керівника прокуратури Носенка А.О. та прокурора Туза І.І.
Крім того, до Комісії 10 травня 2019 року надійшла дисциплінарна скарга адвоката ОСОБА-1 про вчинення керівником прокуратури Носенком А.О. та прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Тузом І.І. дисциплінарного проступку.
У той же день дисциплінарну скаргу автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження протоколом розподілено члену Комісії Архіпову В.І., яким 15 травня 2019 року прийнято рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно Носенка А.О. та про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-688дс-93дп-19 стосовно прокурора Туза І.І.
За результатами перевірки членом Комісії Архіповим В.І. 9 липня 2019 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора Туза І.І.
Положеннями статей 46 та 47 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII) передбачено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Комісії та мають бути отримані його членами не пізніш як за п’ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії.
Під час розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора Комісія зважає, що відповідно до пункту 1 розділу ХІІ «Перехідні положення» Закону № 1697-VII він набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім пункту 5 розділу XII (за винятком підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28–38, 42, 44–50, 62–63, 65–79 цього Закону, що набирають чинності 15 квітня 2017 року. 
Скаржник та прокурори належним чином повідомлені про час та місце проведення засідання Комісії. 
Носенко А.О. повідомив, що не зможе взяти участь у засіданні Комісії та надав згоду на розгляд висновку без його участі.
Зважаючи на викладене, Комісія прийняла рішення про можливість розгляду висновку за відсутності прокурора Носенка А.О.
На засідання Комісії з’явилися адвокат ОСОБА-1 та прокурор Туз І.І., яким роз’яснено їхні права та обов’язки.
На засіданні Комісії, членом Комісії Коваленком А.А. заявлено клопотання про об’єднання дисциплінарних проваджень № 11/2/4-667дс-95дп-19 та № 11/2/4-688дс-93дп-19 щодо прокурорів Носенка А.О. та Туза І.І. в одне провадження.
За наслідками його розгляду відповідно до вимог пункту 113 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів, Комісія 7 серпня 2019 року прийняла рішення про об’єднання вищевказаних дисциплінарних провадження в одне провадження, присвоївши йому номер № 11/2/4-667дс-95дп-19.
Скаржником заявлено клопотання про надання дозволу на оскарження до Вищої ради правосуддя рішення Комісії у випадку закриття дисциплінарного провадження.
Заслухавши доповідачів – членів Комісії Архіпова В.І. та Коваленка А.А., пояснення адвоката ОСОБА-1, прокурора Туза І.І., вивчивши висновки про наявність та відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурорів, дослідивши матеріали перевірки, Комісія встановила таке.
Зі змісту дисциплінарної скарги вбачається, що в провадженні слідчого відділу Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі – Новомосковський відділ поліції) перебуває кримінальне провадження № _____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України (самоуправство), потерпілою у якому є ОСОБА-2.
У кримінальному провадженні визначено групу прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, старшим групи визначено Туза І.І.
Автор скарги вважає, що з початку досудового розслідування прокурор Туз І.І. не вчинив жодної процесуальної дії, направленої на повне, ефективне та неупереджене розслідування кримінального провадження. 
Унаслідок такої бездіяльності потерпіла сторона змушена була самостійно збирати докази з метою встановлення обставин справи.
Так, унаслідок зусиль потерпілої сторони слідчим суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області постановлено ухвали від 7 серпня 2017 року та 16 серпня 2017 року у справі № 183/907/17, якими йому надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів, які знаходяться у володінні виконавчого комітету Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, відділу з державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно Новомосковської райдержадміністрації, Держгеокадастру в Новомосковському районі цієї області.
Вказані ухвали представнику потерпілої сторони довелось реалізувати самостійно, а зібрані докази було надано органу досудового розслідування.
При цьому скаржник зауважив, що встановлено факт використання сторонніми особами підроблених правовстановлювальних документів, незаконного заволодіння нерухомим майном потерпілої ОСОБА-2, захоплення її майна рейдерським шляхом.
Тобто ним як представником потерпілої було зібрано та надано достатньо доказів, які прямо вказують на участь ОСОБА-3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі – КК України), а саме в заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненим за попередньою змовою групою осіб у особливо великому розмірі, використанні завідомо підроблених документів.
Проте прокурор Туз І.І. ігнорував докази у кримінальному провадженні, у зв’язку з чим 2 жовтня 2017 року було подано клопотання в порядку статті 220 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), в якому він просив провести низку слідчих дій, зокрема повідомити про підозру ОСОБА-3 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.
Однак прокурор проігнорував вказане клопотання, у зв’язку з чим бездіяльність прокурора оскаржена слідчому судді, і лише під примусом судового рішення 19 жовтня 2017 року прокурор розглянув клопотання, подане 2 жовтня 2017 року, та задовольнив його, однак слідчі дії так і не виконав, а лише після неодноразових звернень повідомив, що без дозволу керівника прокуратури Носенка А.О. він не може прийняти законне рішення на підставі доказів у кримінальному провадженні. 
Як стверджує скаржник, прокурор Туз І.І. йому повідомив, що керівник прокуратури особисто контролює справи, особливо за частиною четвертою статті 190 КК України, які пов’язані з незаконним заволодінням нерухомістю.
Унаслідок такої бездіяльності прокурора Туза І.І. він змушений був 5 червня 2018 року звернутися до слідчого судді з клопотанням про встановлення строку вчинення процесуальних дій. Однак прокурор Туз І.І. попросив слідчого суддю не встановлювати такі строки і запевнив усіх учасників процесу, у тому числі й слідчого суддю, що самостійно вчинить необхідні процесуальні дії.
На думку скаржника, слідчий суддя, повіривши прокурору, 14 червня 2018 року виніс ухвалу, якою відмовив у встановленні строків для вчинення процесуальних дій.
Однак прокурор увів в оману як слідчого суддю, так і його як представника потерпілої сторони і не вчинив жодної процесуальної дії.
Надалі лише завдяки зусиллям потерпілої сторони, 9 серпня 2018 року, тобто через півроку після прийняття прокурором Тузом І.І. рішення повідомити про підозру ОСОБА-3, слідчим у кримінальному провадженні проведено допит ОСОБА-3 за участі його адвоката ОСОБА-4. Під час проведення допиту підозрюваний у присутності свого адвоката надав покази, в яких повідомив про всі обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Після цього слідчий поліції разом з ним як представником потерпілої звернулися до прокурора Туза І.І., якому повідомили про наявність достатніх доказів та визнання своєї вини особою, що вчинила злочин. 
Проте прокурор Туз І.І. вкотре повідомив, що не може прийняти та погодити будь-яке повідомлення без згоди керівника прокуратури Носенка А.О.
Вказане стало підставою для його звернення 10 грудня 2018 року до керівника прокуратури Носенка А.О. зі скаргою в порядку статті 308 КПК України.
У поданій скарзі він повідомляв, що прокурором Тузом І.І. вчиняється умисна бездіяльність та просив у зв’язку з цим провести службову перевірку і притягнути останнього до встановленої законом відповідальності, надати йому письмові вказівки щодо повідомлення ОСОБА-3 підозри, обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та допиту свідків.
Водночас керівник прокуратури фактично проігнорував його скаргу, у зв’язку з чим він був змушений звернутися 14 грудня 2018 року до слідчого судді із скаргою на бездіяльність прокурора.
Як випливає зі скарги, керівник прокуратури Носенко А.О. жодного разу в судове засідання не з’явився, що потягло за собою неодноразове відкладення розгляду справи, 20 грудня 2018 року слідчим суддею Новомосковського міськрайонного суду було відмовлено в задоволенні скарги на підставі того, що Носенко А.О. повідомив слідчого суддю, що ним надавалася відповідь на всі скарги представника потерпілого.
З метою отримання зазначеної відповіді він неодноразово звертався до Новомосковської місцевої прокуратури, яку отримав лише 26 грудня 2018 року.
У зазначеній відповіді його нечітко повідомили про порядок проведення досудового розслідування, що воно наразі триває, керівником прокуратури начебто надано якісь вказівки, не дивлячись на те, що Носенку А.О. достовірно відомо про порушення прокурором Тузом І.І. розумних строків та невчинення дій, які він зобов’язаний вчинити.
Вказане змусило його знову звернутися зі скаргою до слідчого судді. Однак керівник прокуратури з метою затягування судового розгляду не з’явився у судові засідання чотири рази, внаслідок чого розгляд справи відкладався. Надалі 22 січня 2019 року слідчий суддя постановив ухвалу про відмову у задоволенні скарги після того, як керівник прокуратури через свого підлеглого прокурора Туза І.І. передав слідчому судді пояснення, якими вкотре ввів суд в оману, що ним начебто вживаються вичерпні заходи щодо підлеглого прокурора. 
7 лютого 2019 року він звернувся до керівника прокуратури Носенка А.О. із скаргою в порядку статті 308 КПК України, в якій просив притягнути прокурора Туза І.І. до встановленої законом відповідальності за порушення розумних строків, надати йому вказівки та встановити строк для прийняття процесуальних рішень щодо повідомлення ОСОБА-3 підозри, обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та допиту свідків.
Проте керівник прокуратури проігнорував вказану скаргу, що змусило його 12 лютого 2019 року знову звернутися до слідчого судді зі скаргою на його бездіяльність. При цьому Носенко А.О. знову свідомо затягував розгляд справи, не зявляючись в судові засідання. Слідчим суддею 18 березня 2019 року було відмовлено у задоволенні скарги на підставі того, що суду було надано відповідь, датовану 11 лютого 2019 року, підписану заступником керівника Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА-5, у якій повідомлялося про зміну 31 січня 2019 року групи прокурорів у кримінальному провадженні та надання письмових вказівок.
Тобто, як стверджує скаржник, керівник прокуратури Носенко А.О. здійснює маніпуляції, змушує потерпілу сторону ходити по колу, звертатись зі скаргами та залишатись без результатів, затягує розгляд справ, в останні миті передає через підлеглих суду відповіді, начебто надіслані потерпілій стороні, у зв’язку з чим слідчі судді відмовляють в задоволенні його скарг.
Не погодившись із наданою відповіддю, він знову звернувся до керівника місцевої прокуратури Носенка А.О. як прокурора вищого рівня із скаргою на дії підпорядкованих йому прокурорів, просив надати їм оцінку, притягнути до встановленої законом відповідальності  та виконати відповідні процесуальні дії.
Зазначена скарга керівником місцевої прокуратури була проігнорована і він як представник потерпілої сторони знову 13 березня 2019 року був змушений звертатись до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність керівника місцевої прокуратури Носенка А.О.
Зі скарги випливає, що керівник Новомосковської місцевої прокуратури проігнорував судові виклики, не з’явившись до суду, натомість надіслав до суду письмові пояснення, згідно з якими відповіді на його скарги надано.
У результаті, як вважає скаржник, введена в оману керівником прокуратури Носенком А.О. слідча суддя постановила 27 березня 2019 року ухвалу, якою на підставі зазначеного відмовила в задоволенні скарги.
Крім вказаного, 3 січня 2019 року він звертався до процесуального керівника з клопотанням в порядку статті 220 КПК України, в якому просив повідомити про результати розгляду клопотання, поданого 2 жовтня 2017 року. Прокурор Туз І.І. відповіді у встановлений строк на клопотання не надав, унаслідок чого скаржник звернувся до слідчого судді зі скаргою на його бездіяльність. Вказана скарга залишена слідчим суддею без задоволення з формальних підстав.
Крім того, процесуальний керівник передав вказане клопотання для розгляду заступнику керівника прокуратури ОСОБА-5, який його розглянув як звернення.
У результаті чого 18 січня 2019 року ним було подано прокурору Тузу І.І. чергове клопотання в порядку статті 220 КПК України з вимогою встановити строк проведення процесуальних дій, зазначених у клопотанні від 2 жовтня 2017 року.
Унаслідок того, що клопотання прокурором Тузом І.І. не було розглянуто, він 23 січня 2019 року звернувся до слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду зі скаргою на бездіяльність прокурора.
Під час розгляду скарги прокурор Туз І.І. з метою затягування розгляду справи неодноразово зривав судові засідання. Після його відсторонення від процесуального керівництва у кримінальному провадженні прокурор неодноразово з’являвся до суду з проханням відкласти розгляд справи. Унаслідок таких дій прокурора скарга розглядалася більше двох місяців замість 72 годин. Крім того, прокурор Туз І.І. аж до 29 березня 2019 року приховував факт, що починаючи з 31 січня 2019 року він не має жодного стосунку до кримінального провадження № _____, постанову про зміну групи прокурорів до суду не надав.
Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року у справі № 183/907/17 визнано бездіяльність прокурора Туза І.І. та зобов’язано прокурора – процесуального керівника у цьому кримінальному провадженні – розглянути в порядку статті 220 КПК України його клопотання від 18 січня 2019 року.
Таким чином, на думку скаржника, прокурор Туз І.І., якому керівник прокуратури Носенко А.О. заборонив повідомляти про підозру ОСОБА-3, заборонив вживати заходи щодо забезпечення кримінального провадження, направлені, зокрема, на повернення незаконно відібраного нерухомого майна потерпілій, протягом трьох років вчиняє умисну бездіяльність. 
При цьому керівник місцевої прокуратури Носенко А.О., бувши цілком обізнаним про обставини кримінального провадження, був зобов’язаний контролювати та не допускати порушень Кримінального процесуального кодексу України з боку підлеглих, але замість цього вигадує формальні відписки на скарги потерпілої сторони, ігнорує судові засідання за скаргами на його бездіяльність, схиляє підлеглого йому прокурора Туза І.І. до приховування злочинної діяльності осіб, які заволоділи нерухомим майном потерпілої ОСОБА-2.
Таким чином, скаржник вважає, що вказані незаконні дії прокурор Туз І.І. виконував за вказівкою керівника Новомосковської місцевої прокуратури, що свідчить про незаконний вплив останнього на підпорядкованого йому прокурора. Унаслідок таких дій Носенка А.О., як вважає скаржник, порушуються права потерпілої ОСОБА-2.
Зважаючи на викладене, автор скарги просив притягнути керівника прокуратури Носенка А.О. та прокурора Туза І.І. до дисциплінарної відповідальності за пунктами 1, 2, 5 та 8 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII та накласти на них дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.
У своїх поясненнях, наданих на пропозицію члена Комісії, керівник прокуратури Носенко А.О. повідомив, що вважає скаргу адвоката ОСОБА-1 необґрунтованою, такою, що містить викривлені та неправдиві відомості.
Зазначив, що в провадженні Новомосковського відділу поліції перебуває кримінальне провадження № _____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.
У цьому провадженні 2 жовтня 2017 року до процесуального керівника досудовим розслідуванням Туза І.І. звернувся з клопотанням у порядку статті 220 КПК України представник потерпілої ОСОБА-2 – адвокат ОСОБА-1.
Вказане клопотання розглянуто та про результати адвокату ОСОБА-1 надано відповідь, в якій повідомлено, що клопотання про проведення слідчих дій, а саме допиту свідків та вирішення питання про повідомлення конкретній особі про підозру, направлено для розгляду до слідчого відділу Новомосковського відділу поліції, оскільки, керуючись нормами кримінального процесуального законодавства, проведення слідчих дій є обов’язком слідчого.
Крім того, процесуальним керівником у кримінальному провадженні надавалися письмові вказівки 5 жовтня 2017 року та 12 червня 2018 року.
10 грудня 2018 року до нього як до керівника Новомосковської місцевої прокуратури знову звернувся адвокат ОСОБА-1 зі скаргою в порядку статті 308 КПК України щодо недотримання розумних строків при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ та щодо проведення службової перевірки стосовно прокурора Туза І.І.
На вказану скаргу 13 грудня 2018 року надано ґрунтовну відповідь, в якій повідомлено про надання вказівок у кримінальному провадженні, а також роз’яснено, що відповідно до статті 276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється за наявності достатніх доказів для підозри особі у вчиненні кримінального правопорушення, скаржнику також повідомлено про порядок проведення службових перевірок стосовно прокурора. 
Проте адвокат, зловживаючи своїми процесуальними правами, заперечував факт отримання відповіді на вказане клопотання і звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність керівника Новомосковської місцевої прокуратури, яка залишена без задоволення слідчим суддею.
Як випливає з пояснень Носенка А.О., адвокат ОСОБА-1 знову звертався до слідчого судді зі скаргами на його бездіяльність, однак жодна з них не була задоволена.
Крім того, 3 січня 2019 року на адресу Новомосковської місцевої прокуратури надійшло звернення адвоката ОСОБА-1, яке останній неправильно назвав клопотанням у порядку статті 220 КПК України з приводу повідомлення строку, протягом якого будуть проведені слідчі та процесуальні дії у кримінальному провадженні.
На вказане звернення 17 січня 2019 року за підписом заступника керівника Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА-5 було направлено відповідь, в якій повідомлялося, що вказане звернення адвоката розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», у відповіді також зазначалось, що у кримінальному провадженні надано письмові вказівки слідчому щодо проведення необхідних слідчих дій, який зі свого боку звернувся з клопотанням до слідчого судді про надання  тимчасового доступу до документів, та вживаються необхідні заходи для виклику свідків, зазначених адвокатом ОСОБА-1 у клопотанні від 2 жовтня 2017 року.
Вказана відповідь також оскаржувалася до суду, проте скарга адвоката на бездіяльність керівника прокуратури, яку він побачив у наданні вказаної відповіді, залишена слідчим суддею без задоволення.
У зв’язку з перебуванням прокурора Туза І.І. у відпустці ним 31 січня 2019 року змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні.
Проте вже 7 лютого 2018 року скаржник знову звернувся до нього зі скаргою, в якій ставив питання щодо повідомлення про підозру ОСОБА-3, обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, допиту в присутності адвоката конкретних осіб та притягнення прокурора до відповідальності.
Розгляд вказаного звернення ним доручено заступнику керівника місцевої прокуратури ОСОБА-5, який 11 лютого 2019 року надав вказівки процесуальному керівнику у кримінальному провадженні з інших питань та відповідно у цей же день надіслав адвокату ОСОБА-1 відповідь.
Однак скаржника вказана відповідь не влаштувала, він 12 лютого 2019 року звернуся до слідчого судді зі скаргою на його бездіяльність, у задоволенні якої слідчим суддею відмовлено, про що 18 березня 2019 року винесено ухвалу.
У подальшому судом 27 березня 2019 року залишено без задоволення іншу скаргу на його дії.
Носенко А.О. у наданих поясненнях запевнив, що не здійснював жодного впливу на процесуальних керівників у кримінальному провадженні № _____ та не вчиняв жодних дій, які б перешкоджали швидкому розгляду цієї справи в суді.
Зауважив, що доводи скаржника про введення суду в оману не підтверджені, є нікчемними та безпідставними.
При цьому повідомив, що 26 квітня 2019 року, зважаючи на вимоги статей  36, 40, 276 КПК України, слідчим за погодженням із процесуальним керівником на підставі оцінки всіх зібраних доказів прийнято рішення про повідомлення про підозру ОСОБА-3 за частиною четвертою статті 358 КК України і що на цей час досудове розслідування триває.
У своїх поясненнях, наданих Комісії, прокурор Туз І.І. зазначив інформацію аналогічного змісту та повідомив, що вважає доводи скарги необґрунтованими, надуманими, документально не підтвердженими, вважає, що ним не допущено порушень вимог кримінального процесуального законодавства при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні № _____.
Зокрема, зазначив, що постановою заступника керівника Новомосковської місцевої прокуратури від 30 січня 2019 року склад групи прокурорів у кримінальному провадженні було змінено, і його з неї виключено, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З приводу інших доводів скарги повідомив, що 2 жовтня 2017 року до нього як процесуального керівника на той час у зазначеному кримінальному провадженні звернувся з клопотанням у порядку статті 220 КПК України представник потерпілої ОСОБА-2 – адвокат ОСОБА-1.
Указане клопотання 5 жовтня 2017 року направлено для долучення до матеріалів кримінального провадження та розгляду до Новомосковського відділу поліції, про що того ж дня повідомлено заявника.
Проте адвокат ОСОБА-1 не погодився з прийнятим рішенням і відповідно звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність прокурора та зобов’язання його особисто розглянути клопотання в порядку, визначеному статті 220 КПК України. 
Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду від 11 жовтня 2017 року скаргу задоволено та зобов’язано прокурора розглянути клопотання адвоката ОСОБА-1.
На виконання зазначеної судової ухвали було розглянуто та задоволено клопотання адвоката, про що його повідомлено.
У кримінальному провадженні ним слідчому також надавалися вказівки 5 жовтня 2017 року та 12 червня 2018 року, про що адвокату ОСОБА-1 повідомлялось.
Проте 10 грудня 2018 року адвокат ОСОБА-1 у порядку статті 308 КПК України звернувся до керівника Новомосковської місцевої прокуратури зі скаргою на недотримання ним розумних строків при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні.
На вказану скаргу керівником прокуратури Носенком А.О. 13 грудня 2018 року було надано відповідь, в якій повідомлено про надання вказівок процесуальному керівнику у кримінальному провадженні, а також роз’яснено, що відповідно до статті 276 КПК України повідомлення про підозру вирішується слідчим за наявності достатніх доказів для підозри особі у вчиненні кримінального правопорушення, та повідомлено про порядок проведення службових перевірок стосовно прокурора. 
Указану відповідь було направлено адвокату ОСОБА-1 звичайним поштовим зв’язком, а 26 грудня 2018 року копію цієї відповіді було особисто отримано адвокатом у приміщенні Новомосковської місцевої прокуратури.
Однак адвокат ОСОБА-1, стверджуючи, що не отримував вказаної відповіді, звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність керівника Новомосковської місцевої прокуратури. Скарга слідчим суддею залишена без задоволення, оскільки в судовому засіданні не підтвердились доводи скаржника, а натомість встановлено протилежне.
Надалі адвокат ОСОБА-1 27 грудня 2018 року знову звертався до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність керівника прокуратури Носенка А.О., в обґрунтування якої зазначав, що останній не повідомив йому, які саме вказівки надавалися процесуальному керівнику та строки їх виконання.
У задоволенні цієї скарги слідчим суддею відмовлено з огляду на те, що ці дії чи бездіяльність не підлягають оскарженню в порядку статті 303 КПК України.
Крім того, вказав, що 3 січня 2019 року на адресу Новомосковської місцевої прокуратури надійшло звернення адвоката ОСОБА-1, яке було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», та 17 січня 2019 року за підписом заступника керівника місцевої прокуратури ОСОБА-5 заявнику направлено відповідь.
Вважаючи, що його клопотання залишено без розгляду, адвокат ОСОБА-1 знову звернувся зі скаргою до слідчого судді, який за результатами судового розгляду 18 січня 2019 року виніс ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Цього ж дня зазначений адвокат звернувся до нього з клопотанням у порядку статті 220 КПК України з вимогою встановити строк проведення процесуальних дій, протягом якого будуть вчинені дії, зазначені у клопотанні від 2 жовтня 2017 року.
За результатами його розгляду 24 січня 2019 року надано відповідь заявнику, з якою останній також не погодився і звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність процесуального керівника, яка, на думку заявника, полягала у порушенні прокурором вимог статті 220 КПК України та нездійсненні процесуальних дій, які він зобов’язаний був вчинити.
За результатами розгляду вказаного клопотання адвокату ОСОБА-1 24 січня 2019 року заступником керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА-5 надано відповідь за вихідним № 85-43-15, в якій повідомлено, що питання, які порушено у клопотанні, не належать до переліку питань, зазначених у статті 220 КПК України, у зв’язку з чим його розгляд здійснено відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Не погоджуючись із вказаною відповіддю, адвокат ОСОБА-1 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність прокурора Туза І.І., яка полягала у порушенні останнім вимог статті 220 КПК України. Розгляд зазначеної скарги слідчим суддею декілька разів призначався та відкладався у зв’язку з різними підставами.
Прокурором Тузом І.І. 11 лютого 2019 року до канцелярії Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області на ім’я слідчої судді подано заяву, у якій було прохання відкласти на іншу дату розгляд скарги адвоката ОСОБА-1, який було призначено 15 лютого 2019 року, у зв’язку з перебуванням Туза І.І. з 11 лютого 2019 року до 1 березня 2019 року у черговій щорічній відпустці, що унеможливлювало взяття ним участі у розгляді скарги судом, та в жодному разі не проводити розгляд скарги за його відсутності.
До вказаної заяви суду було надано такі додатки: належним чином завірені копії наказу про відпустку; відповіді на звернення адвокату ОСОБА-1 від 24 січня 2019 року; книги прийому громадян у Новомосковській місцевій прокуратурі; книги обліку звернень громадян та юридичних осіб у Новомосковській місцевій прокуратурі.
Надалі жодних повідомлень із суду про слухання цієї скарги на адресу прокуратури не надходило. 
Натомість 3 квітня 2019 року надійшла копія ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду від 29 березня 2019 року, якою визнано бездіяльність Туза І.І. у кримінальному провадженні № _____ у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений КПК України строк, і зазначено, що остання оскарженню не підлягає. 
Водночас вказаною ухвалою слідчий суддя постановив зобов’язати прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області – процесуального керівника в указаному кримінальному провадженні № _____, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, розглянути клопотання адвоката ОСОБА-1 від 18 січня 2019 року по суті у строк, встановлений статтею 220 КПК України. 
Вказану ухвалу Туз І.І. вважає незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права, за участю лише скаржника та без належного повідомлення прокурора, що позбавило останнього надати свої пояснення та заперечення суду. При цьому слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень щодо визнання факту бездіяльності прокурора, тим самим ухваливши судове рішення, що не передбачено КПК України.
Так, відповідно до частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов’язання припинити дію; зобов’язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги. Зазначений перелік є вичерпним. Ухвалюючи судове рішення за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, слідчий суддя позбавлений права констатації факту бездіяльності прокурора, навіть якщо незаконні дії прокурора вчинено саме у такій формі.
Крім того, адвокат ОСОБА-1 у скарзі просив зобов’язати саме Туза І.І. особисто розглянути його клопотання від 18 січня 2019 року по суті у строк, встановлений статтею 220 КПК України, мотивуючи своє прохання тим, що саме Тузу І.І. відповідне клопотання свого часу було адресоване.
Однак слідчий суддя прийняв рішення, що необхідно зобов’язати вчинити певні дії прокурора, який наразі є процесуальним керівником у кримінальному провадженні № _____, оскільки з 30 січня 2019 року Туза І.І. виключено з групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Тому вважає, що слідчий суддя фактично вийшов за межі скарги адвоката ОСОБА-1, зобов’язавши іншого прокурора розглянути його клопотання від 18 січня 2019 року (яке було адресоване на ім’я Туза І.І.) по суті у строк, встановлений статтею 220 КПК України.
Крім того, прокурор вважає, що слідчий суддя постановив ухвалу від 29 березня 2019 року, яка не передбачена КПК України (в частині визнання його бездіяльності, і, таким чином, діяв поза межами своїх повноважень).
Саме тому ним та прокурором, який тепер є старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № _____, 5 квітня 2019 року до Дніпровського апеляційного суду направлено відповідні апеляційні скарги на незаконне рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладені порушення, незважаючи на те, що вказана ухвала не підлягає оскарженню, прокурор Туз І.І. намагався оскаржити її в апеляційному та касаційному порядках, однак у відкритті проваджень судами цих інстанцій відмовлено. Це мотивовано тим, що відповідно до частини третьої статті 309 КПК України вказана ухвала не підлягає оскарженню, і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.
У той самий день, тобто 5 квітня 2019 року, за результатами розгляду вказаних апеляційних скарг прокурорів апеляційний суд прийняв ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Вказаний прокурор також не згоден із твердженнями скаржника про відсторонення його від процесуального керівництва у кримінальному провадженні № _____, вважає такі дії скаржника введенням Комісії в оману та нав’язуванням негативного образу прокурора. Повідомив, що зміни у складі групи прокурорів відбулись у зв’язку з його перебуванням у щорічній відпустці.
Запевнив, що керівник Новомосковської місцевої прокуратури не здійснював на нього як процесуального керівника у зазначеному вище кримінальному провадженні жодного впливу, а вказані скаржником із цього приводу доводи жодним чином не підтверджуються.
Водночас наголосив, що ОСОБА-1 зі скаргами аналогічного змісту звертався до Комісії одинадцять разів поспіль, проте по кожній скарзі членами Комісії приймалися рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження, навів перелік цих рішень.
Зокрема, в рішеннях голови Комісії Грушковського В.Ю. від 17 квітня 2019 року № 562дс-19 та від 24 квітня 2019 року № 597дс-19 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження надано відповідну оцінку рішенню слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду від 29 березня 2019 року і зазначено, що ухвала слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду від 29 березня 2019 року не містить конкретних відомостей про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурорів Носенка А.В. та Туза І.І.
З приводу ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду від 11 жовтня 2017 року, якою визнано його бездіяльність, що полягала у нездійсненні процесуальних дій, вказав на закінчення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Діючи виключно в межах компетенції, наданої Законом, Комісія перевірила доводи скарги. 
Аналізуючи вказані обставини, Комісія дійшла висновку, що доводи скаржника про вчинення прокурорами дисциплінарного проступку не знайшов свого підтвердження, керуючись таким.
У провадженні слідчого відділу Новомосковського відділу поліції перебуває кримінальне провадження, внесене 13 липня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № _____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.
Ухвалами Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2017 року, 18 січня 2019 року за клопотаннями слідчого Новомосковського відділу поліції, погодженими з прокурором Тузом І.І., надано тимчасовий доступ до інформації та документів, які містять охоронювану законом таємницю у цьому кримінальному провадженні. 
Зокрема, надано доступ до документів:
- які знаходяться у володінні управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області (оригіналів технічної документації, що посвідчує право власності на земельну ділянку, технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, розташованої за адресою вул. ___, ___, с. ___, ____ району __________ області);
- які знаходяться у володінні відділу з державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (реєстраційної справи об’єкта нерухомого майна за вищевказаною адресою);
- які знаходяться у володінні приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу (договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0438 га за адресою вул. ___, __, с. ___, ____ району від 23 жовтня 2014 року, який зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 173 та документів, на підставі яких було його зареєстровано, а також книги реєстрації нотаріальних дій, в яких відображено реєстраційну дію під № 173, за адресою м. ___, вул. ___, __).
Крім того, під час досудового розслідування призначено судову оціночно-будівельну експертизу та судову оціночно-земельну експертизу, а також прокурором Тузом І.І. надавалися письмові вказівки слідчому у згаданому кримінальному провадженні 5 жовтня 2017 року, 12 червня 2018 року та 17 січня 2019 року, про що повідомлявся скаржник.
Зі свого боку керівником прокуратури Носенком А.О. 12 грудня 2018 року в порядку частини другої статті 308 КПК України надавалися письмові вказівки процесуальному керівнику у кримінальному провадженні прокурору Тузу І.І. та в порядку статті 36 КПК України слідчому. 
26 квітня 2019 року ОСОБА-3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.
Надалі постановою процесуального керівника досудового розслідування від 20 червня 2019 року виділено з матеріалів досудового розслідування матеріали щодо вчинення ОСОБА-3 кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № _____.
На підставі статей 283, 291 КПК України обвинувальний акту вищевказаному кримінальному провадженні щодо ОСОБА-3 24 червня 2019 року направлено до Новомосковського міськрайонного суду.
Згідно з постановою від 27 травня 2019 року процесуального керівника у кримінальному провадженні № _____ – прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА-6 – членам Комісії надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні.
Комісія неодноразово звертала увагу у своїх рішеннях на необхідності дотримання встановленого КПК України порядку надання оцінки ефективності здійснення прокурорами процесуального керівництва в разі звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою через неналежне виконання прокурором службових обов’язків при неефективному процесуальному керівництві.
Так, відповідно до частини третьої статті 37 КПК України керівники органу прокуратури вповноважені у виняткових випадках повноваження прокурора покладати на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.
Вимоги щодо оцінки ефективності здійснення прокурорами – процесуальними керівниками своїх службових обов’язків також містяться в рішеннях Верховного Суду, якими надавалась оцінка законності рішень Комісії про притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності за відповідних підстав. Наприклад, відповідні правові позиції Верховного Суду викладені в рішенні у справі № 9901/577/18.
До того ж Комісія неодноразово зазначала, що згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України відповідальність за ефективність досудового розслідування покладена не на прокурора, а на орган досудового розслідування, тому сам факт нерозкриття кримінального правопорушення не може свідчити про бездіяльність процесуального керівництва.
Повноваження прокурора щодо самостійного проведення слідчих дій є субсидіарними щодо відповідних повноважень слідчих органів досудового розслідування. Наявність у прокурора таких повноважень не означає, що в разі, коли слідчий не виконує відповідні слідчі дії, прокурор, зобов’язаний виконувати їх замість слідчого. Роль прокурора в кримінальному процесі як одного з представників сторони обвинувачення відрізняється від ролі слідчого та полягає в тому, що прокурор повинен забезпечити наявність достатніх та допустимих доказів для звернення до суду з обвинувальним актом, проте не зобов’язаний збирати докази замість слідчого. Іншими словами, проведення прокурором самостійно слідчих дій повинно бути направлено на доповнення або перевірку допустимості доказів, здобутих органом досудового розслідування, а не на самостійне здобуття цих доказів. У будь-якому випадку самостійне здобуття доказів прокурорами не є їхнім службовим обов’язком, оскільки жодною нормою закону прокурор не зобов’язаний розкривати злочини. Вказівки прокурора у кримінальних провадженнях мають бути направлені і на здобуття, і на закріплення доказів. Проте в будь-якому разі, чи буде це завдання виконане, залежить від якості виконання слідчими вказівок прокурора. Слід також урахувати, що наразі чинним законодавством прокурори в України позбавлені повноважень щодо ініціювання відповідальності слідчих за невиконання ними вказівок та незабезпечення ефективності розслідування.
Викладені висновки відображені й в документах органів Ради Європи та обумовлені тим, що в усіх країнах-членах Ради Європи прокурори визначаються представниками системи правосуддя. У зв’язку з цим  у Рекомендації Комітету міністрів (2000)19 для держав-членів щодо ролі прокуратури у системі кримінального правосуддя (параграф 20) та Звіті Європейської Комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) щодо європейських стандартів незалежності судової системи: частина II – Прокуратура (параграфи 15-16) вказано, що прокурор повинен діяти в судовому порядку та не повинен за будь-яку ціну домагатися засудження. У законі повинно міститися положення, що стосується обов’язку чинити справедливо і неупереджено при прийнятті рішення про порушення або непорушення кримінальної справи. Прокурор повинен бути об’єктивним і справедливим під час судового розгляду, викласти всі наявні достовірні докази перед судом, забезпечити дотримання принципу рівності сторін і представити всі відповідні докази, а не лише ті, що сприяють версії обвинувачення. Якщо докази, які свідчать на користь обвинувачуваного, з якоїсь причини не можуть бути розголошені, обов’язком прокурора може бути припинення процедури обвинувачення.
Вивченням судових рішень, постановлених судами у межах зазначеного кримінального провадження, встановлено, що дії та бездіяльність прокурорів Носенка А.О. та Туза І.І. неодноразово оскаржувалися в судовому порядку адвокатом ОСОБА-1.
Водночас у дисциплінарному провадженні виявлено лише два рішення суду, якими визнано бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні.
Водночас ухвала слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року, якою визнано бездіяльність прокурора Туза І.І., що полягала у нездійсненні процесуальних дій, у цьому випадку не може братись до уваги з огляду на те, що з моменту її винесення минуло більше року, крім того, скаржник зазначав, що вказана ухвала прокурором Тузом І.І. виконана.
Оцінюючи ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА-7 у справі № 183/907/17 від 29 березня 2019 року, якою визнано бездіяльність процесуального керівника у кримінальному провадженні № _____ – прокурора Туза І.І., а саме у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений КПК строк, та зобов’язано прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області – процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12016040350002821 розглянути клопотання адвоката ОСОБА-1 від 18 січня 2019 року по суті в строк, встановлений статтею 220 КПК України, Комісія керується таким.
Будь-яке судове рішення не може мати преюдиційно-визначального значення для рішення Комісії, оскільки преюдиція є похідною категорією від фактичної презумпції істинності судового рішення, рішення Комісії готується на підставі відомостей, зібраних під час дисциплінарного провадження, а рішення суду є лише одною з відомостей, отриманих під час перевірки дисциплінарного провадження.
Відповідно до статті 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника, слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй.
Як вбачається з клопотання адвоката ОСОБА-1 від 18 січня 2019 року у кримінальному провадженні № _____, останній, посилаючись на вимоги статей 28, 36, 220 КПК України, просить прокурора Туза І.І. встановити строк проведення процесуальної дії, протягом якого будуть вчиненні дії, а саме: 1) повідомити про підозру ОСОБА-3; 2) звернутися з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА-3; 3) допитати у моїй присутності таких осіб: ОСОБА-8, ОСОБА-9, ОСОБА-10, СОСОБА-11 та ОСОБА-12.
Відповідно у цьому клопотанні ставиться вимога про прийняття прокурором Тузом І.І. певного процесуального рішення, що не передбачено вимогами статті 220 КПК України.
Тобто позиція слідчого судді, викладена в ухвалі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року у справі № 183/907/17, неповною мірою відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.
Так, згідно з приписами пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
При цьому за змістом частини четвертої статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та належать до його повноважень цим Кодексом, що є принципом диспозитивності розгляду.
Зокрема, пункт 1 частини першої статті 303 КПК України передбачає можливість оскаржувати бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником. У зазначеному випадку можна говорити про необмежене коло дій, які мають вчинити слідчий або прокурор при здійсненні кримінального провадження. При цьому оскарженню підлягає як нездійснення процесуальних дій, які прокурор або слідчий зобов’язані вчинити відповідно до положень КПК, так і порушення строків, що визначені КПК для здійснення окремих процесуальних дій.
Таким чином, у порядку пункту 1 частини першої статті 303 КПК України може бути оскаржена бездіяльність слідчого чи прокурора щодо нездійснення певної процесуальної дії за наявності трьох обов’язкових ознак: 1) слідчий або прокурор наділені обов’язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Аналіз цієї норми вказує, що питання, які порушено у клопотанні адвоката ОСОБА-1 від 18 січня 2019 року, не належать до переліку питань, зазначених у статті 220 КПК України. 
Слід також взяти до уваги, що на виконання цієї ухвали прокурором Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА-6 розглянуто клопотання адвоката ОСОБА-1 від 18 січня 2019 року з приводу встановлення строку проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні № _____. Зокрема, 3 квітня 2019 року винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання, яку цього ж дня скеровано на адресу адвоката ОСОБА-1. 
Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, під час перевірки не встановлено. 
Таким чином, під час вивчення та обговорення матеріалів перевірок не знайшли підтвердження факти неналежного виконання своїх службових обов’язків керівником прокуратури Носенком А.О. та прокурором Тузом І.І., не виявлено факти необґрунтованого зволікання з розглядом звернень. У діях прокурорів також відсутні дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. Перевіркою не встановлено втручання чи будь-якого впливу керівника прокуратури Носенка А.О. у службову діяльність інших прокурорів у порядку, не визначеному законом.
Ураховуючи зазначене, у діях керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенка Артема Олександровича та прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Туза Ігоря Ігоровича відсутній склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 2, 5 та 8 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а відповідно до цього відсутні й підстави для накладення на них дисциплінарних стягнень.
Згідно з вимогами частини п’ятої статті 48 Закону № 1697-VII у разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Комісія своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження. 
На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 48, 49, 50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 61-64, 120 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Комісія

В И Р І Ш И Л А:

Дисциплінарне провадження № 11/2/4-667дс-95дп-19 щодо керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенка Артема Олександровича та прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Туза Ігоря Ігоровича закрити.
У наданні дозволу на оскарження цього рішення до Вищої ради правосуддя адвокату ОСОБА-1 відмовити.
Копію рішення направити Генеральному прокурору, прокурору Дніпропетровської області, прокурорам Носенку А.О. та Тузу І.І., а також адвокату ОСОБА-1.
Рішення Комісії за результатами дисциплінарного провадження може бути оскаржене прокурором, щодо якого воно прийняте, до суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення


Головуючий В. Грушковський

Члени Комісії:

В. Архіпов

А. Коваленко

С. Костенко

С. Нечепоренко 

Ю. Піцик

С. Погребняк

С. Сергійчук 

В. Шемчук

В. Юсип