Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів у складі головуючого Грушковського В.Ю., членів Комісії – Архіпова В.І., Коваленка А.А., Ковальчука О.М., Костенка С.К., Нечепоренка С.О., Погребняка С.П., Сергійчука С.О., Шемчука В.В. та Юсипа В.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області Толочка А.О. в дисциплінарному провадженні № 11/2/4-13дс-16дп-19,

 

Толочко Артем Олександрович в органах прокуратури працює з червня 2012 року. На обійману посаду призначений наказом прокурора Закарпатської області № 199к від 14 квітня 2017 року.

Зі змісту службової характеристики вбачається, що Толочко А.О. характеризується позитивно. Заохочувався прокурором Закарпатської області. Дисциплінарних стягнень не має.

Присягу працівника прокуратури Толочко А.О. прийняв 12 червня 2013 року, з Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури ознайомлений 19 грудня 2012 року.

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – Комісія) 2 січня 2019 року надійшла дисциплінарна скарга прокурора Закарпатської області ОСОБА-1 про вчинення прокурором Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області Толочком А.О. дисциплінарного проступку.

  Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Погребняку С.П. (протокол розподілу між членами Комісії від 2 січня 2019 року). 

Рішенням члена Комісії Погребняка С.П. від 14 січня 2019 року відкрито дисциплінарне провадження № 11/2/4-13дс-16дп-19 щодо прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області Толочка А.О.

Рішенням Комісії № 51дп-19 від 13 лютого 2019 року продовжено строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності в дисциплінарному провадженні № 11/2/4-13дс-16дп-19 на один місяць, тобто до 2 квітня 2019 року.

Положеннями статей 46 та 47 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Комісії та мають бути отримані його членами не пізніш як за п’ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії.

При розгляді висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора Комісія враховує, що відповідно до пункту 1 розділу ХІІ «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім: пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону, які набирають чинності 15 квітня 2017 року. 

Таким чином, стаття 43 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачає підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, набрала чинності з 15 липня 2015 року, а з 15 квітня 2017 року єдиним органом, що має право здійснювати дисциплінарне провадження щодо прокурора, є Комісія.

2 квітня 2019 року за результатами перевірки членом Комісії Погребняком  С.П. складено висновок про наявність у діях прокурора   Толочка А.О. дисциплінарного проступку. 

Скаржник та прокурор своєчасно повідомлені про час та місце проведення засідання Комісії. На засідання прибув представник скаржника та прокурор Толочко А.О. Заслухавши доповідача – члена Комісії Погребняка С.П., пояснення представника скаржника та прокурора Толочка А.О., дослідивши матеріали дисциплінарного провадження та обговоривши висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора в діях Толочка А.О., Комісія встановила таке.

Відповідно до дисциплінарної скарги прокуратурою Закарпатської області було проведено службове розслідування за фактом можливого використання Толочком А.О. своїх службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей на користь приватних інтересів третіх осіб під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № _______ від 15 січня 2018 року за частиною третьою ст. 289 КК України та встановлено неналежне виконання ним службових обов’язків при здійсненні процесуального керівництва в указаному провадженні, що полягало в допущенні порушень кримінального та кримінального процесуального законодавства, а також наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні».

 Під час розслідування встановлено, що 15 січня 2018 року слідчим відділом Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ на підставі повідомлення ОСОБА-2 за фактом заволодіння його транспортним засобом марки «Пежо 407», д.н.з. ______ (Словацька Республіка), під час якого ОСОБА-2 були заподіяні небезпечні для життя тілесні ушкодження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 289 КК України. Того ж дня заступником керівника Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА-3 винесено постанову про призначення групи прокурорів у складі прокурорів Ужгородської місцевої прокуратури Толочка А.О. (старший групи) та  ОСОБА-4.

 З урахуванням зібраних доказів слідчим СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА-5 29 січня 2018 року винесено повідомлення ОСОБА-6 та ОСОБА-7 про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 289 КК України. 

 Досудовим розслідуванням встановлено, що 15 січня 2018 року близько           1 години 30 хвилин, перебуваючи біля будинку № 10 на вул. Благоєва у  м. Ужгороді, ОСОБА-6 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, наніс ОСОБА-2 удар ногою по правій нозі, від чого останній впав на землю. Далі наніс лежачому на землі ОСОБА-2 не менше 5 ударів у різні частини тіла, а саме: грудну клітину, праву сідницю, нижню частину спини, верхні кінцівки, обличчя, а ОСОБА-7 наніс не менше 2 ударів невстановленим схожим на цеп металевим предметом у нижню частину спини, чим спричинили останньому згідно з висновком експерта № 34 від 15 січня 2018 року тілесні ушкодження, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА-7, діючи за попередньою змовою зі своїм сином ОСОБА-6, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, із корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном проникли до незамкненого автомобіля марки «Peugeot» моделі 407 чорного кольору, д.н.з._____, що перебував у користуванні ОСОБА-2, власником якого є ОСОБА-8, та покинули місце події і розпорядились автомобілем на власний розсуд.

Відповідно до дисциплінарної скарги 30 січня 2018 року слідчий ОСОБА-5 за погодженням з процесуальним керівником Толочком А.О. звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з клопотаннями про обрання для підозрюваних ОСОБА-6 та ОСОБА-7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.  

15 лютого 2018 року досудове розслідування зупинено на підставі п. 2 частини першої ст. 280 КПК України, а підозрюваних оголошено в розшук.

12 березня 2018 року Ужгородським міськрайонним судом винесено ухвали про задоволення клопотання слідчого ОСОБА-5 та надано дозвіл на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваних ОСОБА-7 та ОСОБА-6.

Ухвалами слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від   15 березня 2018 року клопотання слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА-5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваних ОСОБА-7 та ОСОБА-6 залишено без розгляду.

Відповідно до дисциплінарної скарги 27 квітня 2018 року та у зв’язку з встановленням місцезнаходження підозрюваних досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні відновлено на підставі частини першої ст. 282 КПК України. Того ж дня до Ужгородського міськрайонного суду слідчим ОСОБА-5 за погодженням з процесуальним прокурором Толочком А.О. повторно направлені клопотання про обрання ОСОБА-7 та ОСОБА-6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою кожному. 

Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду від 27 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА-7 та ОСОБА-6 та застосовано до них цілодобовий домашній арешт. На вказані ухвали суду 28 квітня 2018 року процесуальним прокурором Толочком А.О. подано апеляційні скарги.

18 травня 2018 року потерпілим ОСОБА-2 оформлено нотаріально завірену заяву, згідно з якою ОСОБА-2 підтверджує факт отримання того ж дня від ОСОБА-9 грошей у сумі 1000 євро за відшкодування моральної та матеріальної шкоди за епізодом, що відбувся 14 січня 2018 року, за яким звинувачуються ОСОБА-7 та ОСОБА-6 за частиною третьою ст. 289 КК України, відсутність до останніх матеріальних грошових претензій і відмову від підтримання обвинувачення. 

Відповідно до дисциплінарної скарги 31 травня 2018 року в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № _______ за фактом спричинення        15 січня 2018 року ОСОБА-2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України. Того ж дня слідчим слідчого відділу Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА-5 за погодженням з процесуальним прокурором Толочком А.О. повідомлено про підозру ОСОБА-7 та ОСОБА-6 за частиною першою ст. 122 КК України. У цей же день процесуальний прокурор виніс постанову про об’єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях № ______ та № _______.

31 травня 2018 року слідчим Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА-5 прийнято рішення про перекваліфікацію кримінального правопорушення з частини третьої ст. 289 КК України на частину другу ст. 289 КК України та повідомлено підозрюваних про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою ст. 122 та частиною другою ст. 289 КК України. Того ж дня прокурором прийнято рішення про закриття в частині кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України, на підставі п. 7 частини першої ст. 284 КПК України у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Як зазначає скаржник, 31 травня 2018 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА-7 та ОСОБА-6 за частиною другою ст. 289 КК України з угодою про визнання винуватості скеровано до Ужгородського міськрайонного суду для розгляду по суті.

1 червня 2018 року процесуальним прокурором Толочком А.О. спрямовано до апеляційного суду області відмови від апеляційних скарг від 28 квітня           2018 року на ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 27 квітня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваним. Ухвалами Апеляційного суду Закарпатської області від 4 червня 2018 року вказані апеляційні провадження закрито у зв’язку з відмовою прокурора від апеляційних скарг. 

2 липня 2018 року вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області затверджено угоду про визнання винуватості від 31 травня 2018 року та визнано винними ОСОБА-7 та ОСОБА-6 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою ст. 289 КК України, із призначенням покарання, затвердженого угодою, у виді 5 років позбавлення волі, від відбування якого на підставі ст. 75 КК України звільнено з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов’язків, передбачених п.п. 1, 2 частини першої, п. 2 частини другої ст. 76 КК України. 

Проведеним прокуратурою області аналізом наявних у матеріалах наглядового та кримінального проваджень документів встановлено, що викладені в повідомленні від 29 січня 2018 року про підозру ОСОБА-7 та ОСОБА-6 обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 289 КК України, підтверджуються такими доказами: протоколами огляду місця події від 15 січня 2018 року, у тому числі автомобіля марки «Peugeot 407», д.н.з.________, висновком судово-медичної експертизи № 34 від 23 січня 2018 року, показаннями потерпілого ОСОБА-2, свідків ОСОБА-10 та ОСОБА-11 (зокрема щодо погроз з боку ОСОБА-7, ОСОБА-6 з метою відклику заяви та повернення машини), свідків, які є очевидцями злочину (ОСОБА-12, ОСОБА-13, ОСОБА-14), протоколом слідчого експерименту від       18 січня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА-2, свідків ОСОБА-14,   ОСОБА-12 та іншими доказами. Обґрунтованість підозри ОСОБА-7 та ОСОБА-6 за частиною третьою ст. 289 КК України підтвердилася в ухвалах Ужгородського міськрайонного суду від 27 квітня 2018 року про обрання вищевказаним підозрюваним запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. 

Будь-які докази, які б підтверджували виникнення в підозрюваних умислу на заволодіння транспортним засобом лише після нанесення тілесних ушкоджень Папові В.Д., зокрема й ті, що стали підставою для зміни кваліфікації кримінального правопорушення та раніше повідомленої підозри з частини третьої ст. 289 КК України на частину першу ст. 122, частиною другою ст. 289 КК України, у наданих для ознайомлення матеріалах кримінального та наглядового проваджень відсутні.

Також у вказаних матеріалах відсутні відомості щодо відмови потерпілого ОСОБА-2 від обвинувачення у кримінальному провадженні за частиною першою ст. 122 КК України. При цьому нотаріально завірена заява потерпілого       ОСОБА-2 від 18 травня 2018 року про відсутність до ОСОБА-7 та ОСОБА-6 матеріальних грошових претензій та відмову від підтримання обвинувачення за частиною третьою ст. 289 КК України не може бути підставою для закриття провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України, на підставі п. 7 частини першої ст. 284 КПК України, оскільки не стосується кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України.

Крім того, при укладенні угоди від 31 травня 2018 року про визнання винуватості між прокурором Толочком А.О. та обвинуваченими ОСОБА-7 та ОСОБА-6 за частиною другою ст. 289 КК України допущено порушення вимог частини четвертої ст. 469 КПК України, тобто відсутня письмова згода потерпілого прокурору на укладення ними угоди. 

Під час підготовчого судового засідання 2 липня 2018 року потерпілий     ОСОБА-2 участі не брав, а його захисник лише підтвердив надання його підзахисним згоди прокурору на укладення угоди про визнання винуватості та добровільне відшкодування обвинуваченими спричиненої шкоди. При цьому слід звернути увагу, що згідно з формулюванням обвинувачення предметом злочину, передбаченого частиною другою ст. 289 КК України, є автомобіль марки «Peugeot 407», д.н.з. _________, власником якого є ОСОБА-8.

Допитана як свідок ОСОБА-8 вказала, що цей автомобіль перебуває в її власності з середини 2017 року, користується нею її чоловік ОСОБА-10 та її син ОСОБА-2. Під час досудового розслідування власника автомобіля марки «Peugeot 407», д.н.з.______, ОСОБА-8 не визнано потерпілою, будь-які документи на вказаний автомобіль, зокрема й такі, які б підтверджували перебування його у власності чи користуванні, у матеріалах провадження відсутні.

Також відповідно до дисциплінарної скарги під час досудового розслідування не здобуто жодного підтвердження визнання підозрюваними ОСОБА-7 та ОСОБА-6 своєї вини у вчиненні будь-якого злочину, що є обов’язковою умовою укладення угоди про визнання винуватості. Так ОСОБА-7 та ОСОБА-6, будучи допитаними 27 квітня 2018 року як підозрювані, згідно зі ст. 63 Конституції України відмовились від надання показань, а під час судового розгляду клопотань слідчого про обрання запобіжного заходу свою вину не визнали, зазначили, що потерпілого не били, а поїхали на автомобілі останнього з метою захисту від протиправних дій потерпілого та його товариша. Лише в підготовчому судовому засіданні 2 липня 2018 року вказані обвинувачені свою вину у вчиненні злочину за частиною другою ст. 289 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнали повністю, щиро покаялись у вчиненому й просили затвердити угоду про визнання винуватості. 

Відповідно до дисциплінарної скарги службовим розслідуванням встановлено, що Толочком А.О. не забезпечено належного нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням та не вжито достатніх заходів, передбачених ст. ст. 2, 9, 36 КПК України. 

Це полягало у відсутності належної оцінки прокурора щодо порушення слідчим розумних строків досудового розслідування, оскільки, не дивлячись на те, що осіб, які вчинили злочин, було встановлено відразу з моменту початку досудового розслідування, оскільки їх прізвища та імена потерпілий вказав у протоколі прийняття заяви про злочин від 15 січня 2018 року, а також інспектор поліції ОСОБА-15 в рапорті від 15 січня 2018 року, які містяться в матеріалах кримінального провадження, з моменту внесення відомостей до ЄРДР до направлення обвинувального акта до суду слідство тривало більше 4 місяців.

Крім того, на думку скаржника, поза увагою процесуального прокурора залишено те, що слідчим не зібрано очевидних доказів, які б дали змогу належно кваліфікувати дії винних осіб, зокрема не вилучено відеозаписи з камери відеоспостереження, розміщеній на магазині «Тиса» на вул. Благоєва в м. Ужгороді, про наявність якої вказано в рапорті працівника поліції ОСОБА-16 від 15 січня 2018 року, який міститься у матеріалах кримінального провадження, та що у кримінальному провадженні за ст. 289 КК України слідчим не встановлено всіх потерпілих осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до дисциплінарної скарги відсутнє реагування прокурора на необґрунтовану, немотивовану, а тому й безпідставну та незаконну зміну слідчим підозри ОСОБА-6 та ОСОБА-7 з частини третьої ст. 289 КК України на частину другу ст. 289 КК України. 

Крім того, прокуратурою області зазначено, що Толочком А.О. не надано оцінку тому, що відомості про вчинення ОСОБА-6 та ОСОБА-7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України, внесено слідчим до ЄРДР безпідставно та незаконно. Так, злочин, передбачений ст.122 КК України, належить до сфери приватного обвинувачення. Водночас час заява від потерпілого ОСОБА-2 або іншої особи про те, що їй було умисно нанесено тілесні ушкодження середньої тяжкості, яка б передувала внесенню слідчим відповідних відомостей у порядку ст. 214 КПК України, у матеріалах кримінального провадження відсутня.

Більше того, вказані відомості про вчинення кримінального правопорушення за ст. 122 КК України внесено 30 травня 2018 року, тобто більш як через 4 місяці від початку досудового розслідування у кримінальному провадженні за частиною третьою ст. 289 КК України.

Зокрема, відсутня оцінка тій обставині, що під час кваліфікації дій ОСОБА-6 та ОСОБА-7, підозрюваних у вчиненні злочину за частиною першою ст. 122 КК України, слідчий залишив поза увагою вчинення вказаного злочину групою осіб, у т.ч. за їх попередньою змовою, що потребувало додаткової кваліфікації їх дій за відповідною частиною ст. 28 КК України.

Водночас службовим розслідуванням прокуратури області встановлено інші порушення. 

Процесуальним керівником Толочком А.О. прийнято незаконне рішення про закриття кримінального провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України.

Так, у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо відмови потерпілого ОСОБА-2 від обвинувачення у кримінальному провадженні за частиною першою ст. 122 КК України. При цьому наявна в матеріалах нотаріально завірена заява потерпілого ОСОБА-2 від 18 травня 2018 року про відсутність до ОСОБА-6 та ОСОБА-7 матеріальних грошових претензій та відмову від підтримання обвинувачення за частиною третьою ст. 289 КК України не могла бути підставою для закриття провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України на підставі п. 7 ст. 284 КПК України, оскільки не стосується кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України.

 Зокрема вказана заява ОСОБА-2 від 18 травня 2018 року в межах розслідування первинного кримінального провадження не стосується обставин спричинення тілесних ушкоджень потерпілому та не містить відомостей щодо відсутності претензій про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 122 КК України, та подана ще до початку досудового розслідування кримінального провадження № ________ від 31 травня 2018 року за частиною першою ст. 122 КК України.

Крім того, в порушення вимог п. 7.1. наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», процесуальний керівник Толочко А.О. упродовж п’яти днів матеріали кримінального провадження, у якому прийнято рішення про закриття, де особі повідомлено про підозру, з мотивованим висновком про прийняте рішення до прокуратури області не направив.

Як зазначає в своїй скарзі прокурор Закарпатської області, процесуальним керівником Толочком А.О. порушено вимоги кримінального процесуального законодавства при укладенні з обвинуваченими угоди про визнання винуватості.

 Зокрема, при укладенні угоди від 31 травня 2018 року про визнання винуватості між прокурором Толочком А.О. та обвинуваченими ОСОБА-6 та ОСОБА-7 за частиною другою ст. 289 КК України допущено порушення вимог частини четвертої ст. 469 КПК України, а саме відсутня письмова згода потерпілого прокурору на укладення ними угоди. 

До Ужгородської місцевої прокуратури така згода не надходила, в матеріалах кримінального провадження така також відсутня. Під час підготовчого судового засідання 2 липня 2018 року потерпілий ОСОБА-2 також участі не брав, а лише його захисник підтвердив надання підзахисним згоди прокурору на укладення угоди про визнання винуватості та добровільне відшкодування обвинуваченими спричиненої шкоди. 

Окрім того, під час досудового розслідування немає жодного підтвердження визнання підозрюваними ОСОБА-6 та ОСОБА-7 своєї вини у вчиненні будь-якого злочину, що є обов’язковою умовою укладення угоди про визнання винуватості. Лише в підготовчому судовому засіданні 2 липня 2018 року вказані обвинувачені свою вину у вчиненні злочину за частиною другою ст. 289 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнали повністю, щиро покаялись у вчиненому й просили затвердити угоду про визнання винуватості. 

Така позиція обвинувачених, що виражалася у відсутності беззастережного визнання обвинуваченими своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, на думку прокурора Закарпатської області, жодним чином не давала процесуальному керівнику Толочку А.О. під час досудового розслідування права укладати з підозрюваними угоду про визнання винуватості, оскільки це є основною вимогою, передбаченою ст. 472 КПК України.   

Зокрема, процесуальним керівником Толочком А.О. не забезпечено належне ведення наглядового провадження.

Так, наглядове провадження вказаного кримінального провадження не відповідає вимогам, встановленим пунктом 11.2 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 24 лютого 2016 року. Зокрема, відсутня копія обвинувального акту, записи про хід судового засідання, дебати, копії процесуальних рішень, прийнятих у кримінальному провадженні (постанови про зупинення та відновлення досудового розслідування), копії чи витяги з документів, на яких ґрунтується обвинувачення (копії протоколів про проведення слідчих експериментів).

Відповідно до дисциплінарної скарги прокурором Толочком А.О. не забезпечено виконання пункту 2 розділу VІ глави ІІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – Реєстр), яким передбачено, що прокурори, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, перед внесенням до Реєстру відповідно до частини третьої ст. 283 КПК України даних про результати досудового розслідування особисто перевіряють правильність та повноту відомостей про кримінальне правопорушення, осіб, які їх вчинили, та рух кримінальних проваджень.

Прокурором Толочком А.О. не забезпечено виконання вищенаведених вимог Положення про порядок ведення Реєстру та п. 3 розділу 2 глави І щодо своєчасності внесення відомостей до Реєстру про застосування до підозрюваних запобіжного заходу, яке мало місце 27 квітня 2018 року.

Водночас Толочком А.О. не додержано вимог пункту 2.4 розділу ІІ Інструкції зі складання звітності про роботу прокурора, яким передбачено добове облікування в ІАС «ОСОП» результатів прокурорської діяльності, тобто у цьому випадку розгляд судом клопотань про застосування запобіжних заходів до підозрюваних осіб у кримінальному провадженні № ________.

Під час розгляду судом клопотань про застосування запобіжних заходів, який мав місце 27 квітня 2018 року, інформація в ІАС «ОСОП» облікована           Толочком А.О. тільки 4 травня 2018 року за відсутності внесення аналогічних відомостей до Реєстру до скерування до суду обвинувального акта.

Під час проведеної перевірки прокурор Толочко А.О. надав такі пояснення.   Ним здійснювалося процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № __________, розпочатому 15 січня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою ст. 289 КК України стосовно      ОСОБА-6 та ОСОБА-7.

З приводу незабезпечення належного нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням та невжиттям достатніх заходів, передбачених            ст. ст. 2, 9, 36 КПК України, що полягало у відсутності належної оцінки прокурора щодо порушення слідчим розумних строків досудового розслідування, Толочко А.О. надав такі пояснення. 

Досудове розслідування тривало більше 4 місяців, у тому числі у зв’язку з зупиненням досудового розслідування й оголошенням підозрюваних у розшук     15 лютого 2018 р. та відновленням досудового розслідування 27 квітня                2018 року.

З приводу того, що слідчим не зібрано очевидних доказів, які б дали змогу належно кваліфікувати дії винних осіб, зокрема не вилучено відеозаписи з камер відеоспостереження на магазині «Тиса», що розташований на вул. Благоєва у        м. Ужгороді.

Толочко А.О. пояснив, що на момент закінчення досудового розслідування було зібрано достатньо доказів для кваліфікації дій обвинувачених за частиною другою ст. 289 КК України. Крім того, враховуючи, що відстань від місця події до зазначеного магазину складає близько 100-150 метрів, а також те, що подія відбувалася в нічний час (близько 01:30 години), не вбачається, що зазначений доказ суттєво вплинув би на кваліфікацію дій винних осіб.

З приводу того, що у кримінальному провадженні за ст. 289 КК України слідчим не встановлено всіх потерпілих осіб у кримінальному провадженні, Толочко А.О. пояснив, що 15 січня 2018 року слідчим ОСОБА-5 у порядку ст. 55 КПК України у цьому кримінальному провадженні залучений потерпілим ОСОБА-2. Останній 17 січня 2018 року виявив бажання залучити собі захисника ОСОБА-17, який представляв інтереси упродовж досудового та судового провадження. Потерпілий ОСОБА-2 15 січня 2018 року під час допиту як потерпілого зазначив, що користувався вказаним автомобілем постійно та що автомобіль належав матері потерпілого ОСОБА-8. Допитаний як свідок     ОСОБА-10 (батько потерпілого) не виявив бажання бути залученим як потерпілий. Допитана як свідок ОСОБА-8 (матір потерпілого) також не виявила бажання бути залученою як потерпіла, а також пояснила, що посвідчення водія не має, зазначеним автомобілем не користувалася, ним користувався її чоловік ОСОБА-10 та син ОСОБА-2. Інші особи також не заявляли про залучення їх як потерпілих у порядку ст. 55 КПК України. Крім того, згідно з цією статтею встановлено чіткий порядок залучення до провадження потерпілого.

З приводу безпідставної та незаконної зміни ОСОБА-6 та ОСОБА-7 слідчим підозри з частини третьої ст. 289 КК України на частину другу ст. 289 КК України Толочко А.О. пояснив, що з показань потерпілого ОСОБА-2, свідків ОСОБА-13 та ОСОБА-14, слідчого експерименту від 18 січня 2018 року за участю потерпілого, його захисника, свідків ОСОБА-14 та ОСОБА-12 встановлено, що ОСОБА-6 та ОСОБА-7 не одразу заволоділи автомобілем ОСОБА-2, хоча від початку конфлікту неодноразово мали таку можливість. ОСОБА-6 після конфлікту з потерпілим біля автомобіля почав переслідувати останнього й за 30–40 метрів від автомобіля почав наносити йому тілесні ушкодження. У цей час ОСОБА-7 переслідував в іншому (від потерпілого) напрямку свідка ОСОБА-12 і на відстані близько 100–150 метрів від автомобіля, не наздогнавши останнього, повернувся назад до автомобіля. Надалі ОСОБА-7 щось шукав у автомобілі, після цього пішов до місця, де знаходилися потерпілий та ОСОБА-6. Увесь цей час ключі від автомобіля були в замку запалювання.

З приводу доводів прокурора області про ненадання оцінки тому, що відомості про вчинення ОСОБА-6 та ОСОБА-7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України, внесено слідчим до ЄРДР безпідставно та незаконно.

Толочко А.О. пояснив, що на момент внесення відомостей до ЄРДР за частиною третьою ст. 289 КК України не було зібрано достатньо доказів для розмежування дій обвинувачених за частиною другою ст. 289 та частиною першою ст. 122 КК України. Крім того, у заяві ОСОБА-2 від 15 січня 2018 року вказано, що заявнику було нанесено тілесні ушкодження. Зокрема, потерпілому та його захиснику до моменту подання заяви про злочин 30 травня 2018 року взагалі не було відомо, що ОСОБА-2 було нанесено тілесні ушкодження середньої тяжкості, оскільки вони до 31 травня 2018 року з матеріалами справи не ознайомлювалися.

Стосовно ненадання оцінки тому, що під час кваліфікації дій           Огороднікова О.С. та Огороднікова О.О., підозрюваних у вчиненні злочину за частиною першою ст. 122 КК України, Толочко А.О. залишив поза увагою вчинення ними вказаного злочину групою осіб, у т.ч. за їх попередньою змовою, що потребувало додаткової кваліфікації їх дій за відповідною частиною ст. 28 КК України, Толочко А.О. пояснив, що стаття 284 КПК України з урахуванням статті 477 КПК України передбачає можливість закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, зокрема за ст. 122 КК України. 

У ст. 67 КК України відсутня така обтяжуювальна обставина, як вчинення злочину групою осіб. У цьому випадку в діях ОСОБА-6 та ОСОБА-7 не вбачалася така обтяжувальна обставина, як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, а наявна обставина – вчинення злочину групою осіб. Вказане випливає з показань потерпілого, свідків ОСОБА-12, ОСОБА-13 та ОСОБА-14, які пояснювали, що спочатку тілесні ушкодження потерпілому наносив лише ОСОБА-7, після чого до останнього приєднався ОСОБА-6, що свідчить про вчинення злочину двома особами без попередньої змови між собою, що не є обтяжувальною обставиною.

З приводу того, що процесуальним керівником Толочком А.О. прийнято незаконне рішення про закриття кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України.

Толочко А.О. пояснив, що в заяві ОСОБА-2 від 18 травня 2018 року зазначено, що ОСОБА-2 отримав матеріальну компенсацію за епізодом, який відбувся 14 січня 2018 року, за яким обвинувачують ОСОБА-6 та ОСОБА-7 за частиною третьою ст. 289 КК України, жодних матеріальних грошових претензій до звинувачених ОСОБА-2 не має та відмовляється від обвинувачення. Епізод, що відбувся в ніч з 14 січня 2018 року на 15 січня 2018 року, на який вказує в заяві потерпілий, включає в себе як нанесення тілесних ушкоджень, так і заволодіння транспортним засобом, тобто потерпілий усвідомлював, що відмовляється від обвинувачення в обох випадках.

На підставі цієї заяви було прийнято рішення про закриття кримінального провадження в частині ст. 122 КК України, оскільки зазначений епізод випливав із перекваліфікації події з частини третьої ст. 289 КК України на частину другу ст. 289 КК України.

Крім того, потерпілий та його захисник ознайомлювалися з матеріалами справи, в тому числі з епізодом за частиною першою ст. 122 КК України, будь-яких претензій або скарг не заявляли, а від інших осіб будь-яких скарг не надходило.

З приводу того, що процесуальним керівником Толочком А.О. матеріали закритого кримінального провадження, у якому особі повідомлено про підозру, керівнику органу прокуратури вищого рівня направлено не було, чим порушено вимоги наказу Генерального прокурора України № 4гн від 19 грудня 2012 року, Толочко А.О. пояснив, що матеріали кримінального провадження не було направлено до прокуратури області, оскільки кримінальне провадження, розпочате за частиною першою ст. 122 КК України, яке закрито на підставі заяви потерпілого, було об’єднано з кримінальним провадженням за частиною другою ст. 289 КК України, обвинувальний акт у якому направлено до суду для розгляду по суті.

З приводу доводів прокуратури області, що процесуальним керівником Толочком А.О. порушено вимоги кримінального процесуального законодавства під час укладення з обвинуваченими угоди про визнання винуватості,         Толочко А.О. пояснив, що в матеріалах судової справи наявна письмова заява потерпілого та його захисника про згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими. Вказану заяву потерпілим було подано безпосередньо до суду. Однак щодо цієї обставини службове розслідування проведено однобоко, тобто перевірено лише матеріали кримінального та наглядового провадження, які знаходилися в місцевій прокуратурі, а матеріали судової справи не перевірялися, зокрема не досліджувався аудіозапис судового засідання.

Крім того, у частині п’ятій ст. 469 КПК України зазначено, що укладення угоди може ініціюватися у будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. По суті обвинувачені могли беззаперечно визнати вину в пред’явленому обвинуваченні за частиною другою ст. 289 КК України і на стадії дебатів, і під час останнього слова та клопотати про укладення угоди.

КПК України не містить норм, у яких зазначалося б про те, що для укладення угоди особа має беззаперечно визнати вину у вчиненні злочину на певній стадії досудового чи судового провадження.

Більше того, КПК України не містить норм, у яких зазначено, що перед укладенням угоди особа має надати визнавальні покази по суті пред’явленого їй обвинувачення. Факт підписання угоди ОСОБА-6 та ОСОБА-7 вже свідчив про їхнє беззастережне визнання пред’явленого обвинувачення.

Водночас копія письмової згоди потерпілого на угоду долучена до матеріалів кримінального та наглядового провадження.

З приводу того, що процесуальним керівником Толочком А.О. не забезпечено належне ведення наглядового провадження.

Толочко А.О. пояснив, що у п. 11.2 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 24 лютого 2016 року, не вказано, що на копії обвинувального акта має бути печатка. Крім того, текст копії обвинувального акта, долученої до наглядового провадження, повністю відповідає тексту оригіналу, який міститься в матеріалах судової справи, остання під час службового розслідування не перевірялася.

Стосовно відсутності в наглядовому провадженні записів ходу судового засідання та дебатів Толочко А.О. зазначив, що до суду надіслано угоду разом із обвинувальним актом, а згідно з вимогами КПК України суд невідкладно переходить до розгляду угоди за наявності такої.

З приводу недолучення до наглядового провадження копій постанов про зупинення та відновлення досудового розслідування Толочко А.О. зазначив, що ці матеріали не були вчасно долучені до наглядового провадження у зв’язку зі значною завантаженістю, направленням обвинувального акта в цьому провадженні в звітний період та перебуванням у плановій щорічній відпустці в червні–липні 2018 року. Щодо недолучення до наглядового провадження копій протоколів проведення слідчих експериментів Толочко А.О. зазначив, що ці документи не містять основних доказів, на яких ґрунтувалося обвинувачення, а лише уточнювали обставини вчинення злочину (місце, спосіб, обстановку та інші обставини вчинення злочину).

З приводу того, що прокурором Толочком А.О. не забезпечено виконання пункту 2 розділу VI глави III Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, Толочко А.О. пояснив, що несвоєчасність внесення в ЄРДР даних щодо обрання запобіжного заходу викликана тим, що запобіжні заходи розглядалися судом 27 квітня 2018 року (у п’ятницю) у період з 17:00 до 21:30 години, за чим був період вихідних днів із 28 квітня 2018 року до 1 травня 2018 року включно. Крім того, на несвоєчасне облікування даних в ЄРДР вплинуло те, що дані в ЄРДР обліковувалися 31 травня 2018 року в період із 19:00 до 21:00 години у зв’язку з процесуальним завантаженням та звітним періодом.

З приводу доводів прокуратури області, що Толочком А.О. не додержані вимоги пункту 2.4 розділу II Інструкції зі складання звітності про роботу прокурора, Толочко А.О. пояснив, що належним чином не облікував дані в ІАС «ОСОП» щодо запобіжного заходу в добовий термін у зв’язку з тим, що запобіжні заходи розглядалися судом 27 квітня 2018 року (у п’ятницю) у період з 17:00 до 21:30 години, за чим був період вихідних днів із 28 квітня 2018 року до 1 травня 2018 року включно. Крім того, на несвоєчасне облікування даних в ІАС «ОСОП» вплинуло процесуальне завантаження та звітний період. 

Крім того, Толочко А.О. долучив до матеріалів дисциплінарного провадження копію заяви потерпілого ОСОБА-2 від 18 травня 2018 року, в якій останній зазначав, що ним отримано матеріальну компенсацію за епізодом, що мав місце 14 січня 2018 року у кримінальному провадженні № __________ від 15 січня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА-6 та ОСОБА-7, а також копію письмової згоди потерпілого ОСОБА-2 на укладення угоди про визнання винуватості від 31 травня 2018 року.

Крім того, Толочко А.О. долучив до матеріалів дисциплінарного провадження постанову від 28 березня 2019 року про закриття стосовно нього кримінального провадження № _______ від 29 грудня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого частиною першою ст. 366 КК України.

Під час проведення перевірки в межах дисциплінарного провадження на запит члена Комісії з прокуратури Закарпатської області надійшла така інформація.

З приводу оскарження вироку Ужгородського міськрайонного суду від  2 липня 2018 року, прокуратурою Закарпатської області 25 січня 2019 року до Ужгородського міськрайонного суду направлено заяву про перегляд вищевказаного вироку стосовно ОСОБА-6 та ОСОБА-7 за частиною другою        ст. 289 КК України за нововиявленими обставинами.

Окрім того, 29 грудня 2018 року прокуратурою області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № _______ про вчинення прокурором Ужгородської місцевої прокуратури Толочком А.О. кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 366 КК України.

Як випливає із зазначених відомостей, прокурор Ужгородської місцевої прокуратури Толочко А.О. під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № ______від 15 січня 2018 року за частиною третьою ст. 289 та частиною першою ст. 122 КК України 31 травня 2018 року прийняв рішення про його закриття в частині кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України, на підставі п. 7 ст. 284 КПК України, тобто у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення. Однак у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про відмову потерпілого ОСОБА-2 від обвинувачення, а наявна у матеріалах провадження заява останнього стосується інших питань.

Щодо скасування рішення прокурора Толочка О.А. про закриття в частині кримінального правопорушення за частиною першою ст. 122 КК України, прокурор Закарпатської області у своєму листі зазначив, що за результатами проведеного досудового розслідування у кримінальному провадженні                      № ________ слідчим Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області   31 травня 2018 року прийнято рішення про перекваліфікацію кримінального правопорушення з частини третьої ст. 289 КК України на частину другу ст. 289 КК України та повідомлено 2 осіб про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою ст. 122 та частиною другою ст. 289 КК України.

31 травня 2018 року процесуальним прокурором Толочком А.О. у цьому провадженні прийнято рішення про його закриття в частині кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України, на підставі п. 7 частини першої ст. 284 КПК України у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Крім того, 31 травня 2018 року у кримінальному провадженні прийнято рішення про направлення обвинувального акта стосовно ОСОБА-6 та ОСОБА-7 за частиною другою ст. 289 КК України з угодою про визнання винуватості до Ужгородського міськрайонного суду для розгляду по суті, яким 2 липня 2018 року таку угоду затверджено та відповіднодо цього постановлено вирок.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 3 КПК України досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини шостої ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведенням досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець обмежив вищевизначене коло осіб у можливості скасування незаконних постанов слідчих та прокурорів поза межами досудового розслідування, яке завершилось у кримінальному провадженні  № _________ шляхом скерування 31 травня 2018 року угоди про визнання винуватості до Ужгородського міськрайонного суду для розгляду по суті.

Крім того, під час проведення перевірки в межах дисциплінарного провадження на запит члена Комісії з Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області надійшла інформація, що твердження прокурора місцевої прокуратури Толочка А.О. про те, що копія письмової згоди ОСОБА-2 на укладення угоди про визнання винуватості від 31 травня 2018 року, долучена до матеріалів кримінального провадження № _________ від 15 січня 2018 року та наглядового провадження за ним, відповідає дійсності.

Аналізуючи матеріали перевірки, Комісія дійшла висновку про наявність підстав для притягнення прокурора Толочка А.О. до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарного проступку.

        Під час прийняття рішення Комісія керувалася таким. 

        Комісія вважає, що прокурором Толочком А.О. допущені порушення вимог кримінального процесуального законодавства при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні № _______.

Так, під час перевірки встановлено, що процесуальним керівником     Толочком А.О. прийнято незаконне рішення про закриття кримінального провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України.

Відповідно до п. 7 частини першої ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов’язаного з домашнім насильством.

У матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо відмови потерпілого ОСОБА-2 від обвинувачення у кримінальному провадженні за частиною першою ст. 122 КК України. При цьому наявна в матеріалах нотаріально завірена заява потерпілого ОСОБА-2 від 18 травня 2018 року про відсутність до ОСОБА-6 та ОСОБА-7 матеріальних грошових претензій та відмову від підтримання обвинувачення за частиною третьою ст. 289 КК України не могла бути підставою для закриття провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України на підставі п. 7 ст. 284 КПК України, оскільки ця заява не стосується кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України. 

Крім того, відповідно до п. 7.1 вищевказаного Наказу при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження, у якому особі повідомлено про підозру, необхідно упродовж п’яти днів направляти його керівнику органу прокуратури вищого рівня з мотивованим висновком.

Порушуючи вимоги наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн, процесуальним керівником Толочком А.О. упродовж п’яти днів матеріали закритого кримінального провадження, у якому ОСОБА-6 та ОСОБА-7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою ст. 122 КК України, прокурору Закарпатської області направлено не було. 

Слід зазначити, що під час проведення службового розслідування прокуратурою Закарпатської області Толочко А.О. надав суперечливі пояснення, оскільки він вказав, що допустив таке порушення у зв’язку зі значною завантаженістю, а також тим, що вказані події відбувалися під час звітного періоду.

Проте відповідно до пояснень Толочка А.О., які він надав члену Комісії під час перевірки доводів дисциплінарної скарги, матеріали кримінального провадження не було направлено до прокуратури області, оскільки кримінальне провадження, розпочате за частиною першою ст. 122 КК України, яке закрито на підставі заяви потерпілого, було об’єднано з кримінальним провадженням за частиною другою ст. 289 КК України, обвинувальний акт у якому направлено до суду для розгляду по суті.

Відповідно до п. 39 наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн основними критеріями оцінки ефективності здійснення прокурором своїх повноважень у кримінальному провадженні слід визначити: своєчасне вжиття заходів щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, поновлення порушених прав та інтересів,  притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності та  забезпечення повного відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди.

Текстом Рекомендації Rec (2000) 19 підкреслюються дві істотні вимоги до поведінки прокурора: поважати права окремої особи і прагнути ефективності, за яку прокурор частково несе відповідальність (Коментар до індивідуальних рекомендацій за п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19).

Під час перевірки також встановлено, що прокурором Толочком А.О. не забезпечено виконання вимог Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та Інструкції зі складання звітності про роботу прокурора, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 350 від       18 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 1 розділу 3 глави I Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про вжиті заходи забезпечення кримінального провадження (стаття 131 КПК України) – протягом 24 годин з моменту вчинення процесуальної дії.

Відповідно до п. 2 розділу VI глави III Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань прокурори, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, перед внесенням до Реєстру відповідно до частини третьої статті 283 КПК України даних про результати досудового розслідування особисто перевіряють правильність та повноту відомостей про кримінальне правопорушення, осіб, які їх учинили, та рух кримінальних проваджень.

Крім того, відповідно до п. 2.4 розділу II Інструкції зі складання звітності про роботу прокурора, затвердженої наказом Генерального прокурора України    № 350 від 18 листопада 2015 року, внесення інформації до IAC «ОСОП» розпочинається не пізніше наступного дня з часу настання певного факту. У такі ж строки здійснюється подальше доповнення або коригування відомостей.

Під час розгляду судом клопотань про застосування запобіжних заходів, який відбувся 27 квітня 2018 року, інформація в ІАС «ОСОП» облікована           Толочком А.О. лише 4 травня 2018 року при відсутності внесення аналогічних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.  

До пояснень Толочка А.О., що несвоєчасність внесення даних до ЄРДР та ІАС «ОСОП» пов’язане з наступними вихідними днями, процесуальним завантаженням та звітним періодом слід поставитися критично, враховуючи, що затримка щодо даних ЄРДР тривала більше місяця.  

          Встановлені під час перевірки відомості щодо неправомірних дій          Толочка А.О. підтверджуються:  

- висновком службового розслідування, затвердженого прокурором Закарпатської області ОСОБА-1 від 27 листопада 2018 року;

- наказом № 92 від 11 грудня 2017 року «Про розподіл обов’язків між прокурорськими працівниками Ужгородської місцевої прокуратури»;

- поясненнями Толочка А.О.;

- матеріалами службового розслідування щодо Толочка А.О., зібраними прокуратурою Закарпатської області.

        Таким чином, у процесі перевірки встановлено, що доводи, викладені в дисциплінарній скарзі, підтвердилися. 

У діях прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області Толочка А.О. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме неналежне виконання службових обов’язків, що є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності. 

Із дня вчинення проступку Толочком А.О., без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці, річний строк для накладення дисциплінарного стягнення не минув. 

Під час прийняття рішення в дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення Комісією враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. 

Комісія вважає, що дисциплінарний проступок, вчинений Толочком А.О., не має характеру грубого порушення. При виборі виду дисциплінарного стягнення щодо Толочка А.О. Комісія керується з наявністю таких підстав для накладення більш м’якого стягнення.

Так, у Толочка А.О. відсутні дисциплінарні стягнення; проступком не завдано та не могло бути завдано суттєвих негативних наслідків правам та законним інтересам будь-яких інших осіб; під час дисциплінарного провадження не здобуто відомостей про негативний суспільний резонанс через скоєний дисциплінарний проступок та завдання через це шкоди авторитету органів прокуратури; враховується позитивна службова характеристика.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47-50, 77 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 61-63, 115-127 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Комісія

Притягнути прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області Толочка Артема Олександровича до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію цього рішення направити керівнику Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області, прокурору Закарпатської області для застосування до прокурора накладеного дисциплінарного стягнення та прокурору Толочку А.О.

Вказане рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, може бути оскаржене прокурором до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня отримання поштою його копії.