Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів у складі головуючого Грушковського В.Ю., членів – Архіпова В.І., Коваленка А.А., Ковальчука О.М., Нечепоренка С.О., Піцика Ю.М., Погребняка С.П., Сергійчука С.О., Шемчука В.В. та Юсипа В.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області Іщука М.Ю. у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-1431дс-244дп-18,

В С Т А Н О В И Л А :

Іщук Максим Юрійович в органах прокуратури працює з лютого 2004 року, із 21.07.2015 по 04.03.2018 працював на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчих органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Вінницької області, а з 05.03.2018 по теперішній час – на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області. 

За час роботи Іщук М.Ю. зарекомендував себе позитивно, заохочувався Генеральним прокурорром України та прокурором Вінницької області, дисциплінарних стягнень немає. 

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 20.08.2018 надійшла дисциплінарна скарга прокурора Вінницької області ОСОБА-1 про вчинення прокурором Іщуком М.Ю. дисциплінарного проступку.

Того ж дня за допомогою автоматизованої системи вказану скаргу визначено члену Комісії Архіпову В.І., яким 27.08.2018 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-1431дс-244дп-18.

За результатами перевірки членом Комісії Архіповим В.І. 10.10.2018 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора Іщука М.Ю. 

Прокурор Вінницької області ОСОБА-1 та прокурор Іщук М.Ю. своєчасно повідомлені про час та місце проведення засідання Комісії.

Прокурор Вінницької області надіслав лист про підтримання доводів дисциплінарної скарги у повному обсязі та про те, що представники скаржника участі у засіданні Комісії брати не будуть. Прокурору Іщуку М.Ю. перед початком засідання головуючим роз’яснено права та обов’язки учасника засідання. 

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, заслухавши доповідача – члена Комісії Архіпова В.І. та прокурора Іщука М.Ю., обговоривши висновок та матеріали дисциплінарного провадження, встановила такі обставини.

Із дисциплінарної скарги вбачається, що прокурор Іщук М.Ю. здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № _______ за обвинуваченням ОСОБА-2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 368 КК України, підписав та затвердив обвинувальний акт, а після скерував його до Барського районного суду Вінницької області для розгляду, де здійснював підтримання публічного обвинувачення.

Під час судового розгляду цього кримінального провадження Іщук М.Ю. 27.02.2018 уклав угоду про визнання винуватості з ОСОБА-2, не врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, щодо наявності підстав для її укладення та призначення міри покарання; проект угоди про визнання винуватості не узгоджено з керівником прокуратури області та не приєднано до матеріалів наглядового провадження. Іщук М.Ю. орієнтував суд на затвердження угоди, яка не відповідає вимогам закону, та на постановлення незаконного вироку в результаті неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Як наслідок ці дії Іщука М.Ю. зумовили непризначення судом ОСОБА-2 реальної міри покарання у виді позбавлення волі, незастосування стосовно останнього конфіскації майна та спеціальної конфіскації.

Після постановлення Барським районним судом Вінницької області 27.02.2018 вироку щодо ОСОБА-2 здійснив його вивчення, у відповідній довідці вказав про законність вироку та у строк, визначений КПК України, апеляцію не подав.

За наслідками оскарження заступником прокурора Вінницької області зазначеного вироку ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20.06.2018 його скасовано та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

На думку скаржника, прокурор Іщук М.Ю. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений п. 1 частини першої ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» – неналежне виконання службових обов’язків.

Прокурор Іщук М.Ю. під час перевірки та на засіданні Комісії підтвердив, що під час підтримання державного обвинувачення у зазначеному кримінальному провадженні, у ході судового засідання ОСОБА-2 повідомив про визнання вини повністю у вчиненому злочині, розкаяння у вчиненому та просив укласти з ним угоду про визнання винуватості з умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

З огляду на це, Іщук М.Ю. вирішив, що укладення угоди та збереження кваліфікації дій ОСОБА-2 за частиною третьою ст. 368 КК України відповідатиме вимогам законодавства і у приміщенні Барського районного суду 27.02.2018 уклав з обвинуваченим ОСОБА-2 угоду про визнання винуватості, яку вироком Барського районного суду від того ж дня затверджено.

Перед прийняттям рішення про укладення вищевказаної угоди її зміст з керівництвом Іщук М.Ю. не погодив, однак у той же день доповів начальнику відділу ОСОБА-3 про її укладення та результати судового розгляду.

Іщук М.Ю. вважає доводи скаржника щодо допущених ним порушень безпідставними з таких причин.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов’язків.

Статтею 17 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов’язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.     Під час здійснення повноважень, пов’язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов’язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.

Відповідно до ст. 1 КПК України та ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» накази Генерального прокурора України не відносяться до нормативно-правових актів, якими регламентується організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів, а наказ Генерального прокурора України № 4гн від 19.12.2012 в Міністерстві юстиції України не зареєстрований.

Відповідно до цього п. 19 даного наказу процесуальним керівникам надано право за наявності підстав ініціювати під час судового провадження укладення угоди про визнання винуватості. 

Прокурор Іщук М.Ю. вважає, що укладаючи угоду про визнання винуватості, він керувався положеннями частини другої ст. 75 КК України, ст.ст. 469, 472, 474 КПК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», вироками судів, ухвалених в аналогічних провадженнях. 

Іщук М.Ю. також вважає, що законодавець передбачив обмеження щодо можливості звільнення особи від відбування покарання з випробуванням при засудженні за корупційний злочин лише у частині першій ст. 75 КК України, водночас не передбачивши обмежень у застосуванні частині другій ст. 75 КК України щодо таких злочинів; частина друга ст. 75 КК України є окремою нормою права від частини першої ст. 75 КК України, яка не встановлює загальні чи спеціальні засади призначення покарання, оскільки міститься в іншому розділі КК України, а у ст. 65 КК України не встановлено особливостей призначення покарання за корупційні злочини, які б перешкоджали застосувати частину другу ст. 75 КК України при засудженні за такі злочини; норми, передбачені у частинах першій та другій ст. 75 КК України не співвідносяться як загальна та спеціальна; звільнення від відбування покарання з випробуванням за частинами першою та другою ст. 75 КК України не підпорядковано за обсягом. 

На думку Іщука М.Ю., ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні; ст. 472 КПК України не передбачає застережень щодо звільнення від його відбування з випробуванням при укладенні такої угоди. В інших положеннях Глави 35 «Кримінальне провадження на підставі угод» КПК України відсутні обмеження щодо укладення угоди у кримінальному провадженні про корупційні злочини.

Згідно з п. 12 зазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність (ст. 65 КК України). 

Іщук М.Ю. вважає, що при укладенні зазначеної угоди ним враховано всі обставини, визначені ст. 470 КПК України, та умови, за яких суд відмовляє в затвердженні угоди (частина сьома ст. 474 КПК України), а обов’язок перевірки угоди на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону покладено лише на суд.

Крім цього, під час засідання Комісії Іщук М.Ю. пояснив, що він погоджується з висновком у частині щодо порушення ним встановленого порядку попереднього узгодження проекту угоди про визнання винуватості з керівником прокуратури області, однак не погоджується з тим, що він не мав права укладати її, оскільки частина перша ст. 75 КК України надавала йому можливість укладати таку угоду. Водночас він на запитання члена Комісії Шемчука В.В. відповів, що підставою скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції було незастосування останнім частини першої ст. 75 КК України. 

Оцінюючи вищевикладене, Комісія дійшла висновку, що відомості, зібрані під час дисциплінарного провадження, в сукупності підтверджують наявність у діях прокурора Іщука М.Ю. дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 частини першої ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», з огляду на таке.

Комісія не дає оцінку законності рішенням судів у інших кримінальних провадженнях, на які посилається Іщук М.Ю., оскільки у Комісії відсутні повноваження щодо перевірки законності судових рішень. 

Примітка до ст. 45 КК України встановлює, що корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.

Частина перша ст. 75 КК України передбачає, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Під час укладення угоди про визнання винуватості з ОСОБА-2 прокурор Іщук М.Ю. не врахував встановлену в частині першій ст. 75 КК України заборону щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, засуджених за корупційний злочин, яка не містить винятків і є загальною, та те, що її дія розповсюджується на випадки, передбачені частиною другою ст. 75 КК України й не залежить від порядку (особливостей) кримінального провадження. 

Застосування частини другої ст. 75 КК України можливе лише за умови дотримання всіх вимог, передбачених частиною першою ст. 75 КК України.

Укладення угоди про визнання винуватості із узгодженням звільнення від відбування покарання з випробуванням повинно відповідати загальним підставам, наведеним у частині першій ст. 75 КК України, які Іщуком М.Ю. виконані не були. Оскільки у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА-2 обвинувачувався у вчиненні корупційного злочину, відповідно до вимог частини першої ст. 75 КК України, з ним не можна було укладати угоду про визнання винуватості.

Прокурором Іщуком М.Ю. не дотримано вимог п.п. 19, 19.1 наказу Генерального прокурора України від 19.12.2012 № 4гн щодо ініціювання укладення угоди про визнання винуватості прокурорам під час судового провадження за наявності підстав та попереднього узгодження її проекту з керівником органу прокуратури, її долучення з його відміткою до наглядового провадження.

При укладені Іщуком М.Ю. зазначеної угоди про визнання винуватості не враховано всіх обставин, визначених ст. 470 КПК України, у тому числі ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього; характер і тяжкість обвинувачення (підозри); наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень, не враховано в угоді про визнання винуватості істотних для її укладення умов.

Стаття 472 КПК України визначає зміст угоди про визнання винуватості і не може не передбачати застережень щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням при укладенні такої угоди.

При укладенні угоди Іщуком М.Ю. не дотримано вимог частини сьомої ст. 474 КПК України, а саме умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.

Думка Іщука М.Ю. щодо невіднесення наказів Генерального прокурора України до нормативно-правових актів, якими регламентується організація та діяльність органів прокуратури необґрунтована, оскільки ст. 1 КПК України та ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» є бланкетними нормами та встановлюють невичерпний перелік лише джерел законодавства. Накази Генерального прокурора України є підзаконними нормативно-правовими актами, якими детально регламентується організація та діяльність органів прокуратури, у тому числі у сфері кримінального процесу, статусу прокурорів. Крім того, чинний наказ Генерального прокурора України № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» видано 19.12.2012, тобто до початку дії порядку державної реєстрації нормативно-правових актів Генеральної Прокуратури України, який встановлено відповідним наказом Генерального прокурора України від 08.08.2017 № 233.

Таким чином, прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчих органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Вінницької області Іщук М.Ю., порушивши вимоги ст. 75 КК України, ст. ст. 470, 472, частини сьомої ст. 474 КПК України п.п. 19, 19.1 наказу Генерального прокурора України від 19.12.2012 № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», 27.02.2018 у приміщенні Барського районного суду Вінницької області за адресою: м. Бар, вул. Соборна, 2, уклав угоду про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА-2 у кримінальному провадженні № _______ без попереднього узгодження її проекту з керівником прокуратури області, орієнтував суд на затвердження цієї угоди, яка не відповідає вимогам закону, та на постановлення вироку в результаті неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Цими умисними діями прокурор Іщук М.Ю. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений п. 1 частини першої ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» – неналежне виконання службових обов’язків.

Вчинення дисциплінарного проступку Іщуком М.Ю. підтверджуються такими документами: його поясненнями, довідкою про результати розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, висновком щодо законності вироку від 27.02.2018, висновком заступника прокурора Вінницької області ОСОБА-4 від 01.03.2018 за цією довідкою, протоколом оперативної наради у заступника прокурора області ОСОБА-4 від 02.03.2018, апеляційною скаргою заступника прокурора області ОСОБА-4 від 20.03.2018, рішенням апеляційного суду Вінницької області від 20.06.2018.

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення Комісією враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

При виборі виду дисциплінарного стягнення щодо прокурора враховано, що він не має дисциплінарних стягнень, характеризується позитивно.   

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 43, 47-50, 77 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 61-63, 115-127 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Комісія

В И Р І Ш И Л А :

Притягнути прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області Іщука Максима Юрійовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк 6 місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Копію цього рішення направити прокурору Вінницької області для застосування до прокурора накладеного дисциплінарного стягнення та прокурору Іщуку М.Ю.

Вказане рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, може бути оскаржене прокурором до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня отримання поштою його копії.