Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів у складі: головуючого Грушковського В.Ю., членів Комісії – Архіпова В.І., Коваленка А.А., Ковальчука О.М., Костенка С.К., Нечепоренка С.О., Піцика Ю.М., Погребняка С.П., Сергійчука С.О., Шемчука В.В. та Юсипа В.В., розглянувши висновок про відсутність дисциплінарного проступку у діях першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва Жогана Романа Анатолійовича та прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва Денисенко Ольги Павлівни у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-953дс-182дп-18,

В С Т А Н О В И Л А :

Жоган Роман Анатолійович органах прокуратури працює з липня 2003 року. На посаду першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва призначений наказом виконувача обов’язків прокурора міста Києва від 14.12.2015 № 4078к.

   За час роботи характеризується позитивно. Водночас наказом прокурора міста Києва від 27.02.2017 № 269к притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Присягу працівника прокуратури прийняв 07.02.2011.  

   Денисенко Ольга Павлівна в органах прокуратури працює з грудня 2013 року. На посаду прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва призначена наказом виконувача обов’язків прокурора міста Києва від 14.12.2015 № 4254к.

   За час роботи характеризується позитивно. Водночас наказом прокурора міста Києва від 27.02.2017 № 269к притягувалася до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Присягу працівника прокуратури прийняла 04.04.2014. 

   До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 01.06.2018 надійшла дисциплінарна скарга Керівника Генеральної інспекції Генеральної Прокуратури України ОСОБА1 про вчинення першим заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва Жоганом Р.А. та прокурором цієї прокуратури Денисенко О.П. дисциплінарного проступку.

   Автоматизованою системою для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження скарга розподілена члену Комісії Шемчуку В.В.

   Рішенням члена Комісії від 07.06.2018 відкрито дисциплінарне провадження № 11/2/4-953дс-182дп-18 щодо Жогана Р.А., Денисенко О.П.

Скаржник, прокурори Жогана Р.А. та Денисенко О.П. своєчасно повідомлені про час та місце проведення засідання Комісії та є присутніми. Останнім роз’яснено права та обов’язки учасників засідання.

   Заслухавши доповідача – члена Комісії Шемчука В.В. пояснення Жогана Р.А., Денисенко О.П., представника Генеральної інспекції Генеральної Прокуратури України ОСОБА2, обговоривши висновок про відсутність дисциплінарного проступку та дослідивши матеріали перевірки, Комісія встановила таке.

   У дисциплінарній скарзі зазначено, що Законом України «Про національне антикорупційне бюро України», що набрав чинності 25.01.2015, внесено зміни до ряду статей Кримінального кодексу України, якими до осіб, що вчинили корупційні злочини або були засуджені за їх вчинення, встановлено обмеження при звільненні від кримінальної відповідальності та заборонено застосування ст. 75 КК України.

   Згідно примітки до ст. 45 КК України корупційним злочином відповідно до цього Кодексу вважається злочин, передбачений ст. 191 у випадку його вчинення шляхом зловживання службовим становищем.

   Незважаючи на це, прокурором Денисенко О.П. у 2016-2017 роках допущено неналежне виконання службових обов’язків, що обумовило ухвалення низки вироків у кримінальних провадженнях про корупційні злочини, у яких до засуджених, всупереч вищевказаних вимог закону, запропоновано застосування ст. 75 КК України, внаслідок чого особи не були засуджені до реальної міри покарання.

   Крім того, в порушення п. 23.2 наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19.12.2012 № 4гн Денисенко О.П. не направила до прокуратури м. Києва довідку про результати судового розгляду у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА3 що позбавило прокуратуру вищого рівня можливості оскаржити вказане судове рішення у встановленому порядку.

   Відповідно до розподілу обов’язків між працівниками Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва, у вказаний період Жоган P.A., як перший заступник керівника місцевої прокуратури, забезпечував організацію та контроль за вивченням законності судових рішень, ухвалених за результатами розгляду обвинувальних актів, здійснював контроль за якістю складання довідок про результати судового розгляду та своєчасністю їх направлення разом із копією судового рішення до підрозділу прокуратури міста, відповідального за організацію участі прокурорів у кримінальному провадженні. Також він здійснював безпосередній контроль за роботою Денисенко О.П.

   Порушення вимог кримінального закону, під час підтримання державного обвинувачення  Денисенко О.П. залишились поза увагою Жогана P.A., який, неналежно виконуючи свої службові обов’язки, заходів до оскарження вироків стосовно вказаних осіб у встановленому порядку не вживав та підписав довідки про їх законність. В порушення своїх службових обов’язків направлення довідки у справі стосовно ОСОБА3 до прокуратури м. Києва належним чином не проконтролював. При цьому Жоган P.A. не виконав свої службові обов'язки щодо забезпечення оскарження незаконних судових рішень в апеляційному порядку. 

   На думку скаржника, оскільки на час подання дисциплінарної скарги Денисенко О.П. та Жоган P.A. оскарження незаконних судових рішень, здійснення інших повноважень, у тому числі інформування підрозділу, який здійснює нагляд за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури вищого рівня (направлення довідки про результати судового розгляду) не забезпечили, річний термін щодо прийняття рішення про їх дисциплінарну відповідальність, з урахуванням положень ст. 48 Закону України «Про прокуратуру» не сплинув.

   Вказані обставини, як зазначає скаржник, свідчать про невиконання та неналежне виконання Денисенко О.П. та Жоганом P.A. службових обов’язків, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» є підставами для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

   З висновку службового розслідування Генеральної Прокуратури України від 22.05.2018 щодо можливого використання прокурорами органів прокуратури міста Києва своїх службових повноважень і пов’язаних з цим можливостей на користь інтересів осіб, засуджених за вчинення корупційних злочинів вбачається, що Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» № 1698-УІІ, що набрав чинності 25.01.2015, внесено зміни до ряду статей Кримінального кодексу України, якими до осіб, що вчинили корупційні злочини або були засуджені за їх вчинення, встановлено обмеження при звільненні від кримінальної відповідальності, призначенні більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом, знятті судимості тощо. Зокрема заборонено застосування ст.ст. 69, 75 КК України стосовно вказаних осіб.

   Згідно примітки до ст. 45 КК України корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 3641, 3652,368-3692 цього Кодексу.

   Генеральною прокуратурою України керівникам регіональних прокуратур 27.07.2015 скеровано лист про особливості застосування вимог статті 75 КК України, в якому зазначалось про неможливість її застосування до осіб у кримінальних провадженнях про корупційні злочини.

   Процесуальним керівником – прокурором Денисенко О.П. затверджено обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № _____ та № _____ відносно   ОСОБА4 за ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, які у порядку ст. 291 КПК України направлені до суду для розгляду по суті. У судовому засіданні Денисенко О.П. просила суд призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України і звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

   ОСОБА4 обвинувачувалась в тому, що переслідуючи корисливий мотив, зловживаючи своїм службовим становищем вчинила розтрату державних коштів у період з січня по грудень 2015 року, у т.ч. повторно. Так, у вказаний період нею було підготовлено та подано до банківської установи для здійснення виплат реєстри перерахувань на особові рахунки та платіжні доручення з недостовірними (завищеними) даними щодо розміру стипендій окремим студентам закладу. Окремі студенти після зняття готівки частину коштів віддавали ОСОБА4.

   Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22.09.2017 виконувача обов'язків головного бухгалтера Державного навчального закладу «Київський професійний електромеханічний ліцей» ОСОБА4 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, 70 КК України, та призначено покарання у виді 4 років обмеження волі з позбавленням права з обіймати посади, пов'язані з обліком матеріальних цінностей строком на 3 роки. Також до неї застосовано ст. 75 КК України та звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку – 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України. За вироком суду ОСОБА4 засуджено за розтрату чужого майна шляхом зловживання службовим становищем на суму 124 086 грн.

Службовим розслідуванням встановлено, що перший епізод корупційного злочину ОСОБА4 було вчинено після 30.01.2015, тобто після набрання сили законом, який забороняв застосування до осіб, що вчинили корупційні злочини, вимог ст. 75 КК України.

   Про час вчинення першого епізоду було достовірно відомо прокурору Денисенко О.П., яка в обвинувальних актах від 26.04.2016, 14.07.2016, 22.06.2017 безпідставно та необґрунтовано зазначила, що ці дії було вчинено ОСОБА4 у невстановлені дату та час.

   Крім того, прокурором Денисенко О.П. 30.03.2016 затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № _____ відносно ОСОБА3 за ч. 2 ст. 191 КК України, який у порядку ст. 291 КПК України направлено до суду для розгляду по суті. У судовому засіданні Денисенко О.П. просила суд просила суд призначити покарання із застосуванням до обвинуваченого ст. 75 КК України і звільненням від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік.

   Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 23.05.2016 ОСОБА3 визнано винним за ч. 2 ст. 191 КК України (привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем) та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права займатись адміністративно-господарською діяльністю на строк 1 рік. Також до нього застосовано ст. 75 КК України та звільнено від відбування покарання з випробування із встановленням іспитового строку – 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА3, обіймаючи посаду директора TOB «Компанія В.К.С.», тобто будучи особою, яка постійно обіймала посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських обов'язків, у юридичній особі приватного права, тобто суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, у 14.12.2015 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України, яке є корупційним злочином відповідно до примітки до ст. 45 КК України. За таких обставин законні підстави для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України відсутні.

   Встановлено, що довідка про результати судового розгляду у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА3 до прокуратури м. Києва з Київської місцевої прокуратури № 8 не направлялась, що підтверджується інформацією прокуратури м. Києва від 26.04.2018 № 04/2/3-919вих18, інформацією Київської місцевої прокуратури № 8 та даними ЄССА.

   Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що Денисенко О.П. діючи умисно, використовуючи свої службові повноваження в інтересах підсудної ОСОБА4, усвідомлюючи, що насправді перший корупційний злочин останньою вчинено після 30.01.2015, і до ОСОБА4 не може бути застосована ст. 75 КК України, не зазначила в обвинувальному акті достовірно встановлений досудовим розслідування час вчинення корупційного злочину у січні 2015 року. В такий спосіб нею було створено штучні умови для застосування судом щодо ОСОБА4 ст. 75 КК України.

   У справі стосовно ОСОБА3 Денисенко О.П, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, просила суд застосувати ст. 75 КК України щодо засудженого, а надалі заходів до оскарження незаконного судового рішення не вжила. Також в порушення п. 23.2 наказу Генерального прокурора України від 19.12.2012 № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» довідку щодо розгляду цієї справи до відповідного підрозділу прокуратури м. Києва не скерувала, що позбавило прокуратуру м. Києва можливості оскаржити вказане судове рішення у встановленому порядку.

   Відповідно до розподілів обов'язків між працівниками Київської місцевої прокуратури № 8 від 03.03.2016, 06.12.2016, 20.02.2017, 07.04.2017, 10.05.2017, 14.06.2017, 07.09.2017 у вказаний період Жоган P.A. забезпечував організацію та контроль за вивченням законності судових рішень, ухвалених за результатами розгляду обвинувальних актів, здійснював контроль за якістю складання довідок про результати судового розгляду та своєчасністю їх направлення разом із копією судового рішення до підрозділу прокуратури міста, відповідального за організацію участі прокурорів у кримінальному провадженні. Також він здійснював безпосередній контроль за роботою Денисенко О.П.

   Порушення вимог кримінального закону, під час підтримання державного обвинувачення щодо ОСОБА4 та ОСОБА3 залишились поза увагою Жогана P.A., який, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, заходів до оскарження вироків стосовно вказаних осіб у встановленому порядку не вживав та підписав довідки про результати розгляду кримінальних справ про законність вироків. В порушення своїх службових обов'язків направлення довідки у справі стосовно ОСОБА3 до прокуратури м. Києва належним чином не проконтролював. При цьому Жоган P.A. не виконав свої службові обов'язки щодо забезпечення оскарження незаконних судових рішень в апеляційному порядку, передбачені п. 25 наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19.12.2012 № 4гн.

   Під час перевірки у дисциплінарному провадженні, Денисенко О.П. пояснила, що зазначені у скарзі твердження не відповідають фактичним обставинам, оскільки не було взято до уваги всі встановлені факти, а лише їх частина, що на її думку свідчить про неповноту службового розслідування та призвело до необ’єктивності прийнятих за його результатами висновків, а саме про вчинення нею дисциплінарного проступку.

   Так, службовим розслідуванням встановлено, що перший епізод корупційного злочину ОСОБА4, яка засуджена вироком суду від 22.09.2017 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України, вчинено після 30.01.2015, тобто після набрання сили законом, який забороняв застосування до осіб, що вчинили корупційні злочини, положення ст.75 КК України.

   Відповідно до вироку суду ОСОБА4 засуджена за те, що будучи виконувачем обов'язків головного бухгалтера Державного навчального закладу «Київський професійний електромеханічний ліцей» будучи службовою особою, яка згідно своїх службових обов'язків, уповноважена нараховувати стипендії згідно Наказів та Положень, діючи умисно, всупереч своїм службовим обов'язкам, зловживаючи своїми службовими обов’язками, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив та маючи на меті незаконне особисте збагачення за рахунок чужого майна шляхом розтрати грошових коштів загального фонду державного бюджету, повторно, у невстановлені дати та час, у період 2015 року, вносила до офіційного документу - платіжних доручень та Реєстрів перерахувань на особові рахунки учнів ДНЗ відомості про зайве нарахування стипендії в більшому, ніж визначено розмірі, затверджувала вказані реєстри своїм підписом, після чого подавала до відділення ПАТ «Приватбанк». На підставі вказаних документів банком зайво зараховувались на розрахункові рахунки учнів грошові кошти, внаслідок чого бюджету міста Києва завдано матеріальні збитки.

   Стверджуючи, що службовим розслідуванням встановлено про вчинення ОСОБА4 злочинів після 30.01.2015, членом комісії, якому було доручено підготовку висновку, з невідомих причин залишено без уваги чи будь-якого мотивування факту того, що в платіжному дорученні № 34 від 30.01.2015, яке прийнято судом як доказ, в графі призначення платежу зазначено: стипендія за січень 2015 року згідно заявки № 01-031 від 14.01.2015.

   Відповідно до ч. 3 ст. 4 КК України часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. Готування до злочину чи замах на злочин згідно з ч. 2 ст. 13 КК України є незакінченим злочином.

Таким чином, початком вчинення злочину слід вважати вчинення діяння, яке може бути кваліфіковане, як готування до злочину чи замах на злочин.

   Замахом на злочин, відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, який не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

   Враховуючи, що ОСОБА4, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розтрати коштів ДНЗ, зловживаючи своїм службовим становищем заповнила та передала не пізніше 14.01.2015 розпоряднику бюджетних коштів заявку, передбачену п.11.15 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1404 (в редакції від 15.07.2014), на перерахування коштів на вкладні рахунки, то такі дії ОСОБА4 вже утворюють незакінчений злочин і можуть бути кваліфіковані відповідно до ч. 3 ст. 15 ч. 2  ст. 191 КК України.

   Таким чином, початком вчинення ОСОБА4 злочину слід вважати не пізніше 14.01.2015, тобто до набрання чинності 25.01.2015 змін до ст.ст. 45, 75 КК України, якими визначено корупційні злочини та обмежено застосування до осіб, що їх вчинили, положення ст.75 КК України.

За таких підстав, зважаючи на положення ч.2 ст.5 КК України, дія закону про кримінальну відповідальність, що її посилює, за вчинення ОСОБА4 злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України вона могла бути звільнена судом відповідно до ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням. Твердження скарги в цій частині не ґрунтується на законі.

   Крім цього, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 12.02.2015 № 198-VIII, який набрав чинності 04.03.2015, примітку ст. 45 КК України викладено в новій редакції, де корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу визначено вже злочини, передбачені усіма частинами ст. 191 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем.

   Оскільки з 25.01.2015 по 04.03.2015 злочин, передбачений ч. 3 ст. 191 КК України не вважався корупційним злочином, навіть за умови вчинення його шляхом зловживання службовим становищем, то вчинення ОСОБА4 у лютому 2015 року, платіжне доручення № 5 від 26.02.2015 за заявкою № 02-034 від 05.02.2015, повторної розтрати грошових коштів ДНЗ шляхом зловживання службовим становищем, тобто злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, не утворювало на той момент складу корупційного злочину в розумінні примітки до ст. 45 КК України, а відтак на ОСОБА4 не поширювались обмеження в застосуванні ст.75 КК України за вчинення цього епізоду злочину.

   Наведені фактичні обставини під час службового розслідування не досліджено, як наслідок їх не було взято до уваги членами комісії при підготовці висновку, що призвело до необ’єктивності прийнятих за результатами цього розслідування висновків.

   Також відповідно до ст. 17 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повинен поважати незалежність суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом.

   Денисенко О.П. вважає вироки судів щодо ОСОБА4 та ОСОБА3 законними та обґрунтованими. Судами повно та об’єктивно досліджені та належним чином оцінені усі наявні по кримінальним провадженням докази на підставі яких дії засуджених вірно кваліфіковано, міру покарання судами обрано з урахуванням тяжкості вчинених ними злочинів та їх осіб. Будь-яких порушень закону при цьому не допущено.

Нею у відповідності з п.23. Наказу Генерального прокурора України від 19.12.2012 № 4гн були підготовлені та надані першому заступнику керівника    Жогану Р.А. довідки про результати судового розгляду вказаних кримінальних проваджень та вироки суду, підстав для оскарження яких вона не вбачала.

   В подальшому, нею матеріали зазначених кримінальних проваджень передані керівнику прокуратури, який також погодився з прийнятими рішеннями. Довідки з висновком керівника прокуратури про законність судового рішення були направлені до відповідних підрозділів прокуратури міста Києва. Причини фактичного ненадходження до прокуратури міста Києва довідки щодо ОСОБА3 їй не відомі, оскільки вимоги Наказу вона виконала, склала довідки про результати розгляду кримінальних проваджень в суді першої інстанції, перевірила законність прийнятого рішення, доповіла керівництву, надала довідки для відправки.

   Вважає надуманим також і те, що їй ставиться в провину ненаправлення відповідних матеріалів до прокуратури вищого рівня, оскільки вона передавала їх на відправку, лише не перевірила їх фактичне надходження до прокуратури вищого рівня.

   Нею не вчинялося жодних дій з метою приховання вироку щодо ОСОБА3, оскільки результати судового розгляду цього кримінального провадження обліковано в інформаційно-аналітичної системі «Облік і статистика органів прокуратури», а вирок щодо ОСОБА3 26.05.2016 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

   До її опитування під час службового розслідування, вона була впевнена щодо направлення цієї довідки до прокуратури міста Києва. Повторно направити зазначену довідку до прокуратури міста вона не змогла, оскільки матеріали наглядового провадження вже на той час перебували у комісії зі службового розслідування.

   Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 36 КПК України, право на подання апеляційної скарги мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні керівники прокуратур вищого рівня. Разом з тим, встановивши до, під час чи за результатами службового розслідування незаконні, як на думку скаржника, вироки суду, апеляційні скарги з клопотанням про відновлення пропущеного строку на оскарження, відповідними суб’єктами оскарження не подано. Кримінальний процесуальний кодекс України не позбавляє права прокурора на подання апеляційної скарги через фактичне ненадходження довідки про результати судового розгляду.

   На її думку, факт ненадходження довідки до прокуратури вищого рівня, не призвів до будь-яких наслідків.

   Під час перевірки у дисциплінарному провадженні, Жоган Р.А. надав аналогічні пояснення. 

   При прийнятті рішення Комісія виходить з такого.

   Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

   Згідно частини 2 статті 36 КПК України прокурор здійснює державне обвинувачення.

   Прокурор Денисенко О.П., як встановлено під час перевірки підтримувала державне обвинувачення про кримінальним провадженням щодо ОСОБА4 та ОСОБА3.

   Згідно п.п. 18, 22.1, 25 наказу Генеральної Прокуратури України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19.12.2012 № 4гн прокурори під час судового розгляду повинні брати активну участь у з’ясуванні обставин кримінального правопорушення та перевірці їх доказами, об’єктивно і неупереджено оцінювати їх з точки зору належності, допустимості, достовірності.     

   При визначенні позиції щодо покарання суворо додержуватися вимог кримінального закону про його відповідність і справедливість з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпеки кримінального правопорушення, особи винного, обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання.

   Крім того, прокурори повинні забезпечити оскарження незаконних судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, за нововиявленими обставинами та до Верховного Суду України, повноту та якість поданих документів реагування.

   Прокурор Денисенко О.П. не вірно орієнтувала суд при визначенні міри покарання чим допустила порушення вказаних вимог нормативних документів. Вироки суду не оскаржено.

    Також, в порушення п. 23.2 вказаного наказу Генеральної Прокуратури України від 19.12.2012 № 4гн не направлено до прокуратури м. Києва довідку про результати судового розгляду у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА3 що позбавило прокуратуру вищого рівня можливості оскаржити вказане судове рішення у встановленому порядку. Відомості про направлення відповідної довідки по сьогодні відсутні.

   На особливості застосування вимог ст. 75 КК України у кримінальних провадженнях про корупційні злочини зверталась увага Генеральною прокуратурою України у листі № 21/3-47вих-15-369-окв, який 27.07.2015 направлено керівникам регіональних прокуратур.

   Таким чином, комплексно проаналізувавши сукупність всіх обставин, встановлених під час перевірки у дисциплінарному провадженні, Комісія дійшла висновку про наявність складу дисциплінарного проступку прокурора Денисенко О.П., а тому вона підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності за п. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру». Строк притягнення до дисциплінарної відповідальності не сплив.

   Під час перевірки у дисциплінарному провадженні не вдалося встановити вину Жогана Р.А., «поза всяким розумним сумнівом».

   Так, обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, стандарту «поза всяким розумним сумнівом» слід віддати перевагу перед стандартом «баланс ймовірностей». Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів: це не означає, що у його достовірності взагалі не має сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними. 

   Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 55 рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2012 року у справі Гриненка проти України зазначається, що «при оцінці доказів Європейський Суд зазвичай застосовує стандарт доведення «поза всяким розумним сумнівом» (див. Ireland v. The United Kinqdom, 18 January 1978, Series A, № 25, pp. 64-65, §161). Однак доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпцій фактів». 

   На думку судів, підґрунтям стандарту «поза всяким розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства – гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім'я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.

   Крім того, слід взяти до уваги загальний правовий постулат, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь.

   При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора Денисенко О.П. щодо виду дисциплінарного стягнення Комісією враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

   Комісія вважає, що стосовно прокурора Денисенко О.П. наявні підстави для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді заборони на 3 місяці на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. 

   Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, Комісією не встановлено.

   На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 статті 43, статтями 11, 47–50, 77 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 115-127 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Комісія

В И Р І Ш И Л А :

Дисциплінарне провадження № 11/2/4-953дс-182дп-18 щодо першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва Жогана Романа Анатолійовича закрити.

Притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва Денисенко Ольгу Павлівну та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді заборони на три місяці на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Копію рішення направити скаржнику, Жогану Р.А., Денисенко О.П., керівнику Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва та прокурору міста Києва для застосування дисциплінарного стягнення.

Рішення Комісії може бути оскаржене прокурором, щодо якого воно прийняте, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня отримання ним поштою копії рішення.