Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів у складі головуючого – Грушковського В.Ю., членів Комісії – Ковальчука О.М.,  Костенка С.К., Нечепоренка С.О., Піцика Ю.М., Погребняка С.П., Сергійчука С.О., Шемчука В.В. та Юсипа В.В., розглянувши висновок про відсутність дисциплінарного проступку прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України Корсуна Романа Олександровича у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-34дс-55дп17,

 

 

Згідно із довідкою Генеральної прокуратури України від 24 липня 2017 року № 11/1/1-822вих-17 Корсун Роман Олександрович перебуває на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України (призначений наказом Генерального прокурора України від 11 серпня 2016 року № 1122-ц).

Згідно службової характеристики, викладеної у висновку службового розслідування Генеральної прокуратури України від 14 квітня 2017 року, Корсун Р.О. характеризується позитивно.

Діючих дисциплінарних стягнень не має.

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – Комісія) 19.06.2017 з Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України надійшла дисциплінарна скарга про вчинення дисциплінарного проступку прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України Корсуном Р.О.

За допомогою автоматизованої системи розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження вказану скаргу 19.07.2017 визначено за членом Комісії Ковальчуком О.М. (система почала функціонувати з 18.07.2017).

31 липня 2017 року рішенням члена Комісії Ковальчука О.М. стосовно прокурора відділу Корсуна Р.О. відкрито дисциплінарне провадження, якому присвоєно № 11/2/4-34дс-55дп-17.

У дисциплінарній скарзі зазначається, що Корсун Р.О. на підставі довіреності, виданої приватним нотаріусом, упродовж 2015-2017 років брав участь як представник відповідача ОСОБА-1 (дружина) у судових засіданнях Балаклійського районного суду за позовом прокурора Балаклійського району Харківської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Харківській області до Балаклійської міської ради та ОСОБА-1 про визнання незаконними та скасування рішень сесії Балаклійської міської ради, а також скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0987 га за ОСОБА-1. При цьому ОСОБА-1 не визнавалася недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності.

Відповідно до ст. 41 ЦПК України судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.

Також Корсуном Р.О. у порушення вимог ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», п. 1 розділу II Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 16.06.2016 за № 205, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.06.2016 за № 875/29005, без поважних причин не подано до 1 лютого 2017 року до підрозділу внутрішньої безпеки власноруч заповнену анкету доброчесності прокурора.

Крім того, Генеральною інспекцією під час опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, установлено, що Корсуном Р.О. у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік не зазначено інформацію про те, що його дружина ОСОБА-1 є одним із співзасновників та кінцевим бенефіціарним власником одного із товариств (розмір внеску до статутного капіталу 25 000 000 грн.).

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, заслухавши доповідача – члена Комісії Ковальчука О.М., прокурора Корсуна Р.О. та представника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України, дослідивши дисциплінарну скаргу та додані до неї матеріали, а також матеріали, зібрані в ході перевірки, вивчивши висновок про відсутність дисциплінарного проступку, не погоджується з висновком члена Комісії про відсутність дисциплінарного проступку прокурора, та доходить висновку про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Корсуна Р.О. і накладення на нього дисциплінарного стягнення, виходячи за наступного.

Так, прокурор Корсун Р.О. на підставі довіреності від 05.08.2015, виданої приватним нотаріусом ОСОБА-2, упродовж 2015-2017 років неодноразово брав участь у судових засіданнях Балаклійського районного суду як представник відповідача – своєї дружини ОСОБА-1 за позовом прокурора Балаклійського району Харківської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Харківській області до Балаклійської міської ради та ОСОБА-1 про визнання незаконними та скасування рішень сесії Балаклійської міської ради, а також скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0987 га за ОСОБА-1, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 41 ЦПК України, яка передбачає, що прокурори не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.

Ця імперативна норма процесуального закону містить виключення тільки з двох випадків, коли прокурор має право виступати представником, під жоден з яких представництво за довіреністю інтересів дієздатної дружини, не підпадає. У цій справі Корсун Р.О. або його неповнолітні діти не є стороною або іншими учасниками процесу.

Заборонивши окремим категоріям працівників, у тому числі прокурорам представництво інтересів у суді інших осіб, законодавець виключив можливість останніх потенційно перешкоджати справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України). Змісту вказаної норми кореспондує положення ч. 1 ст. 40 цього ж кодексу, яка встановлює, що представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у ст. 41 цього Кодексу.

Опитаний Корсун Р.О. пояснив, що його дружина ОСОБА-1 у 2007 році почала оформлювати земельну ділянку площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою: (Конфіденційна інформація) під будівництво будинку. Приблизно з липня 2015 року в Балаклійському районному суді розглядається цивільний позов прокуратури до Балаклійської міської ради та ОСОБА-1 про визнання незаконними рішень міської ради про надання у власність цієї земельної ділянки. З огляду на те, що його дружина ОСОБА-1 у зв՚язку із сімейними обставинами не могла приймати участь у судових засіданнях, то він на підставі довіреності  представляв її інтереси як відповідача. Службові відрядження для участі у цивільному процесі ним не оформлювались, а витрати пов՚язані з ним  здійснювалися виключно за власні кошти.

Вказаний факт підтвердив і прокурор Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА-3, який пояснив, що дійсно у вказаній справі Корсун Р.О. неодноразово приймав участь у судових засіданнях як представник своєї дружини ОСОБА-1. При цьому він зауважив, що прокурор Корсун Р.О., працівники Генеральної прокуратури України та прокуратури Харківської області під час розгляду справи жодним чином не впливали на розгляд справи, а також не надавали йому жодних доручень або вказівок.

Аналогічні пояснення надали керівник Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА-4, його заступник ОСОБА-5, начальник Балаклійського відділу цієї прокуратури ОСОБА-6 та прокурор відділу цієї ж прокуратури ОСОБА-7.

Свої пояснення Корсун Р.О. підтвердив і на засіданні Комісії.

Твердження прокурора Корсуна Р.О. про те, що він представляв у суді інтереси своєї сім՚ї, зокрема трьох неповнолітніх дітей, як законний представник є хибними, оскільки не ґрунтуються на чинному законодавстві. 

Незнання Корсуном Р.О. вимог законодавства в цій частині згідно ст. 68 Конституції України, не звільняє його від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Корсун Р.О. як прокурор мав діяти у спосіб та порядок, передбачений законом. Закон чітко зазначає, що прокурор не може здійснювати представництва. Така норма пов’язана саме з ознакою службової діяльності такої особи, тому її дотримання є службовим обов’язком. З огляду на викладене, недотримання прокурором Корсуном Р.О. положень ст. 41 ЦПК України, свідчить про невиконання ним свого службового обов’язку.

Також знайшли своє підтвердження доводи дисциплінарної скарги щодо порушень законодавства, допущених Корсуном Р.О., при подачі анкети доброчесності прокурора.

Відповідно до Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 111 від 13 квітня 2017 року, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин анкети доброчесності прокурора.

Відповідно до частини п’ятої ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності, що виходячи  із системного тлумачення ст. 19 Закону поширюються на всіх осіб, які обіймають посади прокурора або слідчого прокуратури, а отже, є службовим обов’язком кожного прокурора та слідчого прокуратури.

Відповідно до п.п. 1, 2 Розділу ІІ Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України № 205 від 16.06.2016, кожний прокурор з метою виконання вимог частини п’ятої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» зобов’язаний щороку до 01 лютого подавати до підрозділу внутрішньої безпеки власноруч заповнену анкету доброчесності прокурора за формою, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 16 червня 2016 року № 205 (далі - Анкета). Прокурори, які не мали можливості подати у зазначений строк Анкету через перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України та з інших поважних причин, що підтверджуються документально, подають Анкету протягом 30 календарних днів з дати закінчення строку дії зазначених обставин.

Згідно п. 5 розділу II Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України неподання, несвоєчасне подання Анкети прокурором без поважних причин або подання Анкети, у якій прокурор не підтверджує визначені нею твердження, свідчить про невиконання ним обов’язку, передбаченого частиною п’ятою статті 19 Закону України «Про прокуратуру», та є підставою для притягнення його до відповідальності відповідно до законів. Такими підставами виступають п. 1 і 6 частини першої ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, порушення, допущені під час заповнення і подання анкети доброчесності, є неналежним виконанням службових обов’язків, а також дією, що порочить звання прокурора і може викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. При цьому слід урахувати, що порушення щодо подання анкети доброчесності були усунуті Корсуном Р.О. лише 8 серпня 2017 р., тобто після спливу більше ніж сімох місяців від дати, встановленої для всіх прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних і місцевих прокуратур та слідчих органів прокуратури. Сам по собі такий тривалий строк неподання анкети не може бути виправданий поважними причинами.

Знайшли також підтвердження доводи дисциплінарної скарги про порушення Корсуном Р.О. вимог антикорупційного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції» встановлені вимоги до інформації, що зазначається в декларації. Зокрема, у декларації зазначаються інші корпоративні права, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї, із зазначенням найменування кожного суб’єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї.

Відповідно даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Корсуном Р.О. у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік не зазначено інформацію про те, що його дружина Корсун Р.О. є одним із співзасновників та кінцевим бенефіціарним власником одного із товариств (розмір внеску до статутного капіталу 25 000 000 грн.).

Так, розділом ІІІ Положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України 12 жовтня 2016 року № 357 та зареєстрованого в Міністерстві  юстиції України 07 листопада 2016 р. за  № 1450/29580, встановлено, що працівники прокуратури подають декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» в порядку, визначеному Національним агентством з питань запобігання корупції.

Рекомендація № R (2000) 10 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Ради Європи щодо кодексів поведінки державних службовців передбачає: посадова особа, яка займає положення, в якому його або її особисті або приватні інтереси можуть вплинути на його або її посадові обов’язки, повинна, як того вимагає закон, подавати декларації при призначенні, через регулярні проміжки часу після цього і кожного разу, коли відбуваються зміни у характері і ступені таких інтересів.

Прокурори повинні бути зобов’язані щорічно подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру. Хоча це може розглядатися як втручання в особисті справи, це виправдане як засіб зниження ризику корупції (Висновок Венеціанської комісії щодо проекту Закону України «Про прокуратуру» № 667/2012 та її попередні оцінки (проекту) правової бази прокуратури в Україні, параграф 68).

З наданих Комісії Корсуном Р.О. та його дружиною ОСОБА-1 пояснень вбачається, що вони не заперечують факту невнесення до декларації особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік необхідності внесення даних про те, що  ОСОБА-1 була одним із співзасновників та кінцевим бенефіціарним власником одного із товариств (розмір внеску до статутного капіталу 25 000 000 грн.). Проте, Корсун Р.О зі свого боку пояснює даний факт тим, що відповідні відомості йому не були надані дружиною, ОСОБА-1 пояснює це тим, що вона не бажала надавати інформацію своєму чоловікові, оскільки вважає її комерційною таємницею. Крім того, Корсун Р.О. вважає, що він не повинен був перевіряти інформацію, яка має вноситись до декларації та стосується членів його сім’ї.

Комісія не погоджується з вказаними доводами з огляду на наступне.

Частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань" встановлено, що відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Способи отримання відомостей, що містяться в ЄДР, визначені частиною другою статті 11 вказаного Закону.

Порядок функціонування порталу електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 23 березня 2016 року № 784/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 березня 2016 року за № 427/28557.

Відповідним сервісом може скористатись будь-який громадянин за посиланням: https://usr.minjust.gov.ua/.

Таким чином, з огляду на вимоги чинного законодавства, Корсун Р.О. мав безперешкодну можливість отримати інформацію, необхідну йому для заповнення Розділу 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік в частині членів своєї сім’ї, та зобов’язаний був це зробити.

Подання прокурором декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» в порядку, визначеному Національним агентством з питань запобігання корупції, є його службовим обов’язком, невиконання чи неналежне виконання якого є підставою для дисциплінарної відповідальності прокурора.

Крім того, пунктом 4 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» встановлено окрему підставу для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності – порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру. Обов’язок подання прокурором декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру передбачався  Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», який втратив чинність в частині положень щодо фінансового контролю з 01.09.2016. Однак, відповідно до п. 3 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції»,   до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, застосування дисциплінарної відповідальності до прокурора на підставі п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» за порушення порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливе, оскільки не суперечить положенням Закону України «Про запобігання корупції». Більше того, вказаний закон в ст. 67 передбачає в тому числі і для прокурора дисциплінарну відповідальність за порушення його положень.

У той же час, через неприведення відповідних положень Закону України «Про прокуратуру» у відповідність до Закону України «Про запобігання корупції» Корсун Р.О. може бути притягнутий до відповідальності тільки на підставі п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру». Пункт 4 вказаної статті Комісією не застосовується. 

При ухваленні рішення Комісія виходить з наступних мотивів.

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження Комісія діє виключно в рамках встановленої Законом компетенції, а саме надає оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені в ході дисциплінарного провадження Комісією факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішень Комісією в рамках своєї компетенції  та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних, цивільних або кримінальних правопорушень. 

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Із дня вчинення Корсуном Р.О. проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці, річний строк для накладення дисциплінарного стягнення не минув.

Комісією враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Корсун Р.О. вчинив ряд дисциплінарних проступків, передбачених п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру». Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23.04.1999, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правилами та етикою їх професії, в  будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Комісія вважає, що неодноразове порушення прокурором вимог законодавства, свідчить про те, що прокурором не виконуються вимоги щодо професійної відповідності, загальновизнані світовою спільнотою прокурорів обов’язки прокурора, ігноруються вимоги закону, що для прокурора є неприпустимим. 

Комісія вважає, що факт вчинення Корсуном Р.О. декількох дисциплінарних проступків у своїй сукупності носить характер грубого порушення, що являється підставою для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Дисциплінарний проступок щодо неподання та несвоєчасного подання анкети доброчесності прокурора сам по собі становить грубе порушення. Застосування  до прокурора такого дисциплінарного стягнення, яке є найбільш суворим видом дисциплінарного стягнення можливе лише, якщо Комісія не знайде підстав для застосування більш м’яких видів дисциплінарних стягнень, передбачених ч. 1 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру».

Порушення носить грубий характер, оскільки дотримання порушених Корсуном Р.О. вимог законодавства має бути для прокурора очевидним та обов’язковим. Такі дії  Корсуна Р.О. свідчать про систематичне ігнорування ним вимог законодавства, службових обов’язків, що несумісне із званням прокурора. 

При виборі дисциплінарного стягнення Комісією врахована службова характеристика Корсуна Р.О.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статті 9, п.п. 1, 5 ч. 1 статті 43, статей 46, 47, 48, 50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 61-63 та 120 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Комісія

Притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України Корсуна Романа Олександровича та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копію рішення направити Генеральному прокурору України для застосування до прокурора накладеного дисциплінарного стягнення.

Копію рішення направити Корсуну Р.О. та керівнику Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.

Рішення Комісії за результатами дисциплінарного провадження може бути оскаржене прокурором, щодо якого воно прийняте, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.